10 уроків за 10 років:
Дмитро Щебетюк


10 уроків за 10 років:
Дмитро Щебетюк

Сьогодні Дмитро Щебетюк святкує свій день народження. 11 жовтня 2021 року має певний підтекст: адже це 10-й день народження після того, як він отримав травму. Із цієї нагоди Дмитро поділився 10 уроками,
що він виніс за цей час.
А ми хочемо поділитися з вами.

Ні про що не шкодую
«Ти — молодець. Ти все робиш правильно. Буде важко, але з часом
усе прийде». Саме такі слова я сказав би, якби вдалось зустрітись мені нинішньому з собою 10-річної давнини.

Є складні хвилини, коли я не розумію своїх рішень у минулому.
Проте це мої рішення, і я готовий нести за них відповідальність.
Тому треба рухатись далі, а не застрягати в минулому.
Життя на візку можливе
Отримати травму це не трагедія. Це ледь не перша річ, що має дізнатись людина в такому випадку. Пояснити чому та як. На досвіді, прикладах, аргументах. А далі — нормальна реабілітація, чого в нашій країні досі бракує.

Життя триває. І від тебе залежить, чим ти його наповниш. Я можу нити, лінуватись, нічого не хотіти та нічого не робити. Не через інвалідність. Просто я — людина, такі речі мені притаманні. Мене визначає саме те, що я роблю після цих моментів: підживлюю нездоровий стан або дію.

Я думав, що це нереально жити на візку. Хоч були приклади людей
із досвідом у 10-20 років. Проте прожив. І добре почуваюсь.
Ти маєш право заробляти гроші
Травма перших років роботи Доступно.UA: «не можна заробляти
в цій сфері». Вкладися тілом та душею, а вигоду отримай нематеріальну. «Тижактивість». Абсурдності додає факт, що людина, яка мене в цьому переконала решту свого часу приділяла проєкту, що фінансово забезпечував її. А я викладався між плаванням і організацією, та жив
на соціальну підтримку держави. Однак того не вистачало ні на що. Тому дяка батькам та бабусі за підтримку.
Свободи було більше
Громадська діяльність зобов'язує тебе до певних речей. Це такий елемент дорослого життя: прийняти те, що ти не можеш робити лише речі, що тобі подобаються. Знайти гармонію та без ниття йти далі.
Зараз є Доступно.UA, і я повинен займатись цим.
Я глибше зрозумів проблеми країни
Ще в середній школі я мав однокласника на візку. Так, ми спілкувались. Хоча це ніколи не давало мені глибинного розуміння, що відбувається загалом у стосунках між державою та людьми з інвалідністю, у сфері соціального захисту та доступності. Наскільки насправді незручні наші міста, як вони роз'єднують людей.
Подорожі знайшли б мене в будь-якому разі
Тому що мене рухало бажання подорожувати. Україною та Європою. Автостопом або літаком. Пішки, на власному авто, потязі чи велосипеді. Візок — це лише змінна в цьому рівнянні. Мені потрібно її враховувати, проте з нею чи без я досягну бажаного.

Звичайно, автостоп займає особливе місце. Навіть без візка я все одно прийшов би до подорожей автостопом.
Насолоджуватись тим, що маєш і прагнути кращого
Бути незадоволеним тим, що є — це нормально. Не зупинятися на тому, що тримаєш у руках — це один із рушіїв прогресу. Проте часом
ти втрачаєш момент. І з людини перетворюєшся на хом'яка. Сенс життя хом'яка — крутитись у колесі. Безкінечно та бездумно.

Пригальмувати, щоб насолодитись тим, що маєш. Виділити якийсь час на це, роззирнутись, видихнути та рухатись далі. Проте триматись осторонь хронічного невдоволення собою чи іншими. Змінювати,
що можеш і приймати, що не можеш. Не можеш нічого робити сьогодні — не роби. Прийми та не роби. Це допомагає уникати неефективного виконання завдань і витрачання зусиль, щоб повернути себе до роботи.
Я не спілкуюсь із людьми з інвалідністю
Я спілкуюсь із цікавими, енергійними та людьми, які надихають.
Усе решта мене не цікавить.

Серед людей з інвалідністю є купа людей, що ниє. Вони незадоволені своїм життям, соціальною допомогою, погодою чи шпалерами на стіні. Так само багато таких серед людей без інвалідності. Проте коли мова йде про людей з інвалідністю, то вони ніби мають причину для цього. Їхнє ниття легалізоване, чи що. А тому підсвічене та помітніше.

Саме тому, коли я спілкуюсь із людиною, то звертаю увагу не на якісь
її особливості — стать, расу, сексуальну орієнтацію, інвалідністю —
а на якості, що мене притягують або відштовхують.
Коло спілкування має змінюватись
І ти його маєш змінювати сам. Якщо тобі не ок — обмежуй спілкування. Поряд мають бути люди, з якими тобі добре: на роботі, у побуті,
у відпочинку. Якщо інакше — закінчуй. Таке спілкування знищує тебе
з середини, забирає сили та залишає пустим наодинці з собою.

Важливо радіти людям, з якими взаємодієш. І я радий тим людям,
що мене оточують. Це найважливіший урок.
Я не засвоїв урок травми, що мені ще не дався
І я поки не знаю, що це саме. Він десь поруч, у повітрі. Він прийде:
із людьми, думками, новим досвідом. Можливо, ще за 10 років.
Проте обов'язково прийде. Цим життя й прекрасне.
Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.