Як перейти з дитячої інвалідності на дорослу: підказка юриста
Перехід з дитячої інвалідності на дорослу — який порядок дій і що потрібно підготувати заздалегідь?
Про те, як відбувається цей процес, розповідає юрист «Доступно.UA» Артем Прощенко.
У матеріалі він підказує: куди зараз направляють замість МСЕК (Медико-соціальної експертної комісії); коли можуть знадобитися опіка чи піклування; які права людина може втратити після визнання недієздатності; які існують альтернативи.
Перехід зі статусу «дитина з інвалідністю» до «дорослої» групи інвалідності після досягнення 18 років
1. Підготовчий етап (за 1-2 місяці до 18-річчя)
Оскільки статус «дитина з інвалідністю» діє лише до досягнення повноліття, варто заздалегідь звернутися до профільного лікаря (вузького спеціаліста) або сімейного лікаря.
- Оновлення обстежень. Потрібно пройти всі актуальні діагностичні процедури, здати аналізи та отримати висновки профільних спеціалістів, щоб підтвердити стан здоров’я на момент переходу в дорослу категорію.
2. Отримання направлення до експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО), замість раніше ліквідованого МСЕК.
- Сімейний лікар або лікуючий лікар оформлює медичну документацію, яку можна подати в електронній формі.
3. Проходження огляду
Комісія розглядає документи та призначає дату огляду. Рішення може бути прийняти заочно на підставі поданих документів, у зв’язку з дією військового стану на території України.
- Однак це не є зобов’язанням, а лише можливістю заочного проходження огляду або з використанням відео зустрічі через електронні засоби зв’язку.
4. Важливі нюанси
Безперервність виплат. Щоб уникнути перерви у виплаті пенсії чи соціальної допомоги, документи варто подати якомога ближче до дати 18-річчя.
- Оскарження. Якщо ви не згодні з рішенням комісії (наприклад, призначено III групу замість очікуваної II), ви маєте право протягом місяця подати письмову заяву до комісії або оскаржити рішення в суді.
Отримання групи інвалідності при досягненні повноліття у разі тяжких захворювань та позбавлення правоздатності через суд
Це рішення зазвичай приймається, коли дитина з важким захворюванням досягає повноліття, оскільки до цього моменту батьки є законними представниками за правом народження.
Згідно з Цивільним кодексом України, особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Коли це необхідно:
- Захист від шахрайства. Недієздатна особа не може самостійно підписувати договори, дарувати майно, брати кредити чи вчиняти будь-які юридично значущі дії. Всі правочини від її імені вчиняє опікун.
- Представництво в органах. Опікун має право без довіреності представляти інтереси особи в банках, судах, державних установах та медичних закладах.
- Управління майном та виплатами. Опікун розпоряджається пенсією та соціальною допомогою виключно в інтересах підопічного.
- Медичні рішення. Якщо стан здоров’я не дозволяє особі надати згоду на лікування, це право переходить до опікуна.
Мінуси та обмеження:
- Людина втрачає право голосу на виборах, не може самостійно одружитися, скласти заповіт або влаштуватися на роботу без згоди опікуна.
- Складність процедури. Визнання недієздатності відбувається виключно через суд із обов’язковим проведенням судово-психіатричної експертизи.
- Контроль держави. Опікун зобов’язаний щорічно звітувати перед органами опіки та піклування про використання коштів та стан здоров’я підопічного чи підопічної.
- Термін дії. Рішення про недієздатність тепер має обмежений термін (не більше 2 років), після чого його потрібно поновлювати через суд.
Це рішення зазвичай виправдане у наступних випадках:
- Психічний стан. Якщо захворювання суттєво впливає на когнітивні здібності (наприклад, важкі форми аутизму, інтелектуальні порушення).
- Наявність майна. Якщо у дитини у власності є нерухомість або частка в ній, і є ризик втрати цього майна через нерозуміння дій.
- Неможливість комунікації. Якщо дитина не може висловити свою волю жодним способом.
Альтернатива: Обмежена дієздатність
Якщо дитина розуміє значення своїх дій, але потребує допомоги в побутових чи фінансових питаннях, закон передбачає обмеження цивільної дієздатності.
- У такому разі призначається не опікун, а піклувальник.
- Особа може самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, але великі угоди (продаж майна, отримання кредиту) — лише за згодою піклувальника.
Судова процедура
- Подання заяви. Заяву до суду подають члени сім’ї або орган опіки.
- Призначення експертизи. Суд призначає судово-психіатричну експертизу (вона є безкоштовною у цій категорії справ).
- Висновок органу опіки. Орган опіки та піклування має надати суду подання про доцільність призначення конкретної особи опікуном.
- Рішення суду. Суд виносить рішення про визнання недієздатною та призначення опікуна (зазвичай це один із батьків).
Якщо захворювання дитини суто фізичне (наприклад, опорно-руховий апарат) і при цьому інтелект та психіка збережені — встановлювати недієздатність не можна і не потрібно. У такому разі краще скористатися механізмом довіреності (якщо особа може підписатися або підтвердити волю нотаріусу) або призначити помічника (стаття 78 Цивільного кодексу).
Якщо ж хвороба робить дитину вразливою перед соціумом через нездатність критично оцінювати реальність — встановлення недієздатності є єдиним дієвим механізмом її правового захисту.
Читайте також: Гайд для небайдужих громадян — інструменти вирішення проблем