Atlas Weekend: боротьба за облаштовані вбиральні та жестова мова на сцені

Мар’яна Мокринська, менеджерка з GR & CSR, розповіла про те, як зробити доступним один із найбільших музичних фестивалів країни.

Про доступність фестивалю

Наш колишній колега Олександр Санченко — перший, хто почав розвивати тему доступності для маломобільних груп населення на Atlas Weekend. Фестиваль народився у 2015 році. А у 2018 ми зрозуміли, що хочемо бути більше, ніж музичний фестиваль. Atlas Weekend — це також про соціальні зв’язки, про нашу соціальну роль.

Багато досвіду переймали від інших європейських фестивалів та ініціатив. Водночас звернулися до Юлі Ресенчук, яка активно допомагає нам всі ці роки та просто відкрила очі на доступність.

Починали ми з найпростішого: зробили прохідну систему достатньо широкою для комфортного користування людей на візках, встановили пандуси, зробили платформу біля сцени, облаштували вбиральні. Хоч ми робили базові речі, але той рік був найскладнішим через відсутність досвіду. У перший день діє вільний вхід. А ми починаємо підготовку ще раніше і часто вже на місці виправляємо моменти, що проявляються на практиці.

Уже за рік на додаток до цих речей ми співпрацювали з музеєм «Третя після опівночі» вони допомагали із зоною на «Планеті Громадських Організацій» де кожен міг відчути себе незрячою людиною. Для багатьох ця активність відкрила свої внутрішні інсайти та відчуття. Це точно той досвід, який треба відчути для перезавантаження і відчуття світу та своєї ролі в ньому. Дуже багато людей закінчували проходження лабіринту зі сльозами на очах і втрачали відчуття часу. Досі коли згадую про це, то пробігають «мурашки по шкірі», а хтось живе в повній темряві все життя.

Фото — тут і далі Atlas Weekend

Звичайно, ще багато речей, де ми можемо допрацювати. Так, цього року ми отримали нагороду [Відкриті двері] від Доступно.UA, але завжди прагнемо більшого. Зробити ще одну платформу, глибше працювати із доступністю для незрячих. Наприклад, адаптувати сайт і зробити навігацію на вході. Ідей багато, і ми хочемо розвиватися та ставати інклюзивнішими.

Про переклад жестовою мовою

Мабуть, найнесподіваніший досвід — це переклад на жестову мову на головній сцені. Це дуже дорого коштує, і наше фінансування не покривало витрат. Тому коли наші партнери звернулися до нас з ідеєю підтримати проєкт, ми звісно погодились. Вони запросили американську перекладачку з жестової мови — Амбер Геллоуей, вона спеціалізується на адаптації музики для глухих людей. Вона сама перекладала та трохи підтягувала наших перекладачів саме в цій сфері.

Уже після фестивалю ми отримала багато приємних відгуків щодо жестової мови. Особливо від гостей фестивалю без інвалідності, які казали: “Ми не могли відірвати очей від перекладу жестовою мовою! Просто в захваті!”. Однак, мабуть, найцінніший зворотній зв’язок ми отримали від дизайнера, який у нас працює на фестивалі. Його батьки є глухими, та він розповідав про свої неймовірно позитивні враження від перекладу музики, ритму, слів на жестову мову. Він мені почав пояснювати те, що я раніше не розуміла і не задумувалась. Наскільки є важливою для глухих людей така соціалізація. Адже вони нічим не відрізняються від інших людей, вони хочуть потусити, але зазвичай немає де, немає що робити. Він поділився, що хоче привести свою маму. І для мене це найкраще підтвердження, що ми задаємо правильні тенденції.

Про боротьбу за вбиральні

Наш найбільший виклик: як зробити, щоб люди без інвалідності не займали їх. Вони це роблять не через те, що бракує звичайних вбиралень. Просто бачать їх і займають, бо зараз вони ближче за інші. Вони не думають про те, що ми спеціально обирали місце облаштованої вбиральні; що ці вбиральні є спеціально адаптованими та люди з інвалідністю не зможуть скористатися звичайною вбиральнею. А за два роки – 2018 і 2019 – нас відвідали більше 2700 таких людей. Тому це одне з наших основних завдань перед наступним роком. Якби це дивно чи банально не звучало.

Я мала цікавий досвід на іншому фестивалі. Протягом 10-15 хвилин спостерігала за облаштованою вбиральнею. І знаєте що? Люди навіть не намагалися скористатися нею. Вони бачать позначку та йдуть собі далі. У нас все інакше, у нас навіть черга стоїть з людей без інвалідності. А минулого року на безкоштовний день фестивалю на мене навіть викликали поліцію, бо я не пускала людей до облаштованої вбиральні. Всіляке буває.

Про цікавих гостей та ситуації

Цікавих і стресових ситуацій виникає купа! Навіть коли здається, що ти вже готовий до будь-чого.

Минулого року хлопець-іноземець на візку писав на пошту: “У вас облаштована VIP-зона?” Ми йому відповідаємо: “У VIP-зону дорогі квитки, а ви можете прийти безкоштовно…” На що він відповідає: “Ви не зрозуміли, я їду з п’ятьма друзями, і ми хочемо туди”. Ми й поставили пандус. Хоча не знаємо навіть чи він таки приїхав (сміється).

Також минулий рік. Просто посеред фестивалю мені пише Віталік Пчолкін: “Є хлопець, він нещодавно отримав травму та ще не встиг оформити документи. Може пройти?” Звичайно, ми пропустили. Ми розуміємо важливість таких подій для людей, для багатьох це є тим моментом коли, можна вирватись зі звичних стін і перезарядитись. Ми віримо, що ця подія стала для хлопця своєрідною адаптацією до нових реалій.

Або дзвонять з входу. Приїхала дівчина звідкись з області. Має ДЦП, ходить із ціпком, і то їй важко. Завдяки “Групі активної реабілітації” ми мали запасний візок: удень “ГАР” проводили свої активності на фестивалі, а ввечері зберігали свої речі в одному з наших приміщень. Дівчина сідає в цей візок, веземо її до сцени. Вона послухала музику, вже справа йде до ночі, виступ закінчує передостання виконавиця. Кажу дівчині: “Ситуація така, що зараз Ротару, останні – Мозги, і десь між ними треба йти”. А це безкоштовний день, близько 160 тисяч людей, і ми не вивеземо її. Ще й візок “ГАРівський”, не наш, боюсь поламати в натовпі. А ту дівчину ми вивозили ледь не з колоною волонтерів, бо вже люди почали рухатись до виходу. Тож у нас постійно весело (сміється).

Про місію

Ми вже давно вирішили для себе, що наша місія зробити так, щоб кожна людина змогла комфортно почувати себе на території Atlas Weekend. Для нас важливо, щоб кожен зміг зануритись в атмосферу свободи і музичного свята без будь яких бар’єрів. Тому попереду ще буде багато роботи і змін, а що з того вийде можна буде побачити на наступних фестивалях. 🙂

Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.