Івано-Франківськ у «Тостері»: любов крізь сльози

Івано-Франківськ — перше місто, куди ми завітали із нашим рейтингом доступності українських міст. П’ять днів ми з командою провели у Франківську та перевірили його, щоб побачити, наскільки високо це мiсто вистрибне в нашому «Тостері».

Підготовчий етап

Наша перша поїздка одночасно була найлегшою та найскладнішою. Чому найлегшою? Наша команда вже неодноразово відвідувала Івано-Франківськ із робочими візитами. Ми любимо це місто, трішечки його знаємо та уявляємо, до чого треба бути готовими. Ми знаємо, наскільки прогресивними, відкритими та професійними є Назарій Рогів, Мирослав Федорків, департамент благоустрою і місто загалом.

Чому найскладнішою? Одночасно із організаційною частиною поїздки, постійним листуванням i дзвінками із місцевими активістами, знайомими, журналістами, узгодженням плану поїздки, ми розробляли методологію перевірок міст. Ми встигли розробити i відкинути кілька варіантів методології. Встигли наблизитися до глухого кута, коли нам на допомогу прийшов Євгеній Свєт, активіст i експерт із питань доступності, з дуже простою і дуже правильною порадою: «Сконцентруйтеся на державних будівельних нормах. Решту — відкиньте». Так ми й вчинили: прочитали та проаналізували купу ДБНів, обрали ті пункти норм, які є найбільш очевидними та якi легко оцiнити.

Ми приїхали до міста із готовою методологією. Проте зіштовхнулися із ситуацією, коли навіть елементи і пункти ДБНів, що ми обрали — все одно не так легко оцінити.

Аптечний терор

Цікавий факт: згідно з українським законодавством жодна аптека не має права отримати ліцензію на діяльність, якщо вона не є безбар’єрною для маломобільних груп населення. Тобто спершу ви робите аптеку зручною для людей і лише потім маєте право відкрити її. Не навпаки. І точно: ви не маєте права відкривати архітектурно недоступну аптеку. Зранку доступність — удень відкриття, вдень доступність — увечері відкриття, увечері доступність — ну, ви зрозуміли формулу. В Івано-Франківську ж ми спостерігаємо якусь альтернативну законодавчу реальність: із 70 аптек, що ми перевiрили, три є доступними, шість — частково доступними.

Усі решта обійшлись кнопками виклику чи прихованою доступністю. Настільки добре прихованою, що ми її не знайшли. І ще раз наголошуємо: кнопка виклику не є елементом доступності чи компенсаторним засобом. Тому ліцензії таким аптекам видають незаконно. Фактично вони порушують Закон України, і дехто тому сприяє.

Інфраструктура на роздоріжжі: прогрес чи стагнація?

У Франківську реалізують круті проекти: планують розширювати тротуари для пішоходів. Геніально просте рішення, що давно втілюється в Європі: на переходах роблять кишені-звуження, дорога підіймається на один рівень із вулицею, пішохідний перехід виходить на частину дороги, і на тому місці ніхто не зможе припаркуватись.

Прикро, що більшість нових об`єктів, будинків i житлових комплексів будують із порушенням будівельних норм. На вулиці Шевченка, що здебільшого є пішохідною, виросли дві таких будівлі: одна з купою ненормативних пандусів. Цими пандусами не просто не скористаєшся, вони ще й загрожують здоров’ю людей. А інша — житловий комплекс, де ще в недобудованому вигляді помітно недоступність. І нашій команді дуже хотілося б дізнатися, хто затверджував проект і прийматиме цей об’єкт із порушеннями законодавства.
У місті багато класних велодоріжок. На нашу думку, Івано-Франківськ -— столиця українського велоруху. Мирослав Федорків обіцяв покатати містом, похизуватися якістю та кількістю велодоріжок. Поки так і не здійснили це. Мирославе, ми все пам’ятаємо і ще приїдемо для нашої прогулянки на роверах 😉

Ще навесні 2018 року під час поїздки до міста ми помітили, що перед набережною до Міського озера немає нормального входу для маломобільних груп населення, а тодішні пандуси пережили багато страждань i негод у цьому житті. І через це не є зручними. Зараз набережну реконструюють. Важливо, щоб її облаштували зручною для всіх, зокрема вхід

У місті часто можна знайти провтики із пониженнями: після дощу воді нікуди стікати; візуальні пониження — ти бачиш пониження, iз надією ідеш до нього, а воно тобі дулю показує, бо воно не «в нуль» і навіть не нормактивні 2,5 см, а якісь захмарні висоти. Тому ти, як дурень iдеш дорогою, наражаєш на небезпеку себе та інших. Усі знають, як того уникнути, але департаменту архітектури та будівництва просто байдуже. Їм чи іншим відповідальним за певні об’єкти. Хоч і ці провтики не перекреслюють очевидний факт: ми зустріли у місті багато якісних понижень, переходи з тактильною плиткою. А ще чим Івано-Франківськ приємно контрастує на фоні багатьох українських міст — це кількість облаштованих паркувальних місць для людей з інвалідністю. І не так часто ці місця не займають ті, хто не має там стояти.

Будівлі: страшно доступні

У Франківську чимало закладів, що ми рекомендуємо. Проте наш «Тостер» вносить корективи. Керуючись ДБНами, нам складно було знайти заклади, що відповідали б усім нормам. Навіть Urban Space 100 не підійшов через ширину дверей, що (можливо) пов’язано зі збереженням тепла. Хоча в деяких європейських нормативах допустимою шириною дверей є 80 см. Проте у місті є багато закладів, що маломобільні групи населення можуть відвідати без додаткових зусиль. Хоч на рейтинг це ніяк не впливає.

Будівлі обласної державної адміністрації та міської ради не відповідають нормам. Рішення, реалiзованi там, зрозумілі, хоча деякі пандуси можна було зробити з меншим кутом нахилу. Проте вишенькою на торті і скалкою у дупі доступності міста стала центральна міська лікарня. Зізнаюсь, ми з командою перевірили вже багато українських міст i містечок. Ми бачили багато дивних рішень iз різним ступенем адекватності. Однак такого, як у цій лікарні, ще не бачили. Кут нахилу пандусa на вході надто різкий, сам пандус – розбитий, усередині ненормативний пандус. Це все ми бачили, до цього звикли. Із цим ми намагаємося боротися. Нарешті ми знайшли вбиральню: дві кабінки збоку і прямо – шторка. Відсуваю шторку – і мало не випав із візка. За шторкою – туалет для людей з інвалідністю. Як ним користуватися? Наприклад, ви пересідаєте з візка на унітаз, займаєтеся своєю справою, і все, що вас відділяє від iнших людей – тонка шторка. Ваша гідність i самоповага ховається за шторкою, і будь-хто через незнання може прийти і позбавити вас цього. Жах, абсурд і антигуманне ставлення до людей. Як нам пояснили працівники: шторка стоїть для безпеки людей з інвалідністю. Адже раптом вони впадуть у вбиральні, або ще щось станеться. Як їм допомогти? У цивілізованих країнах встановлюють кнопку виклику, а на дверях завжди є можливість відкрити їх iззовні. Що роблять в Україні? Відповідь ви знаєте. Чесно, такого від Івано-Франківська я не очікував.

Три крапки замість завершення

Не зважаючи на нашу критику, ми бачимо, що місто рухається у позитивному напрямку. Не дарма я кілька разів ловив себе на думці, що хотів би переїхати туди, подалі від галасу та метушні.

Якщо порівнювати із ситуацією по всій країні, Івано-Франківськ — прогресивне місто. Тут зростає кількість громадського низькопідлогового транспорту. І це приємно вражає. Містом не так складно пересуватись, як в інших українських, хоча є питання. Звісно, це лише моя думка. Багато прогресивних планів, і ми очікуємо на їх реалізацію.

Я люблю Івано-Франківськ. І під час перевірки в нашому «Тостері» місто не те, щоб розчарувало мене, а скоріше вказало на недоліки. Проте ці недоліки можна подолати. Заради нашої любові та комфорту для всіх людей.

Рекомендації щодо поліпшення ситуації з безбар’єрністю, що наша команда надіслала місцевій владі ви можете знайти та завантажити тут.

Наша команда дякує Уляні та Віталію Пчолкіним, Євгенію Свєту, Юлії Сачук, Юлії Ресенчук, Владиславу Самойленку, Ользі Мирцало та Володимиру Висоцькому за участь у розробці методології для перевірки безбар’єрності українських міст. Приклади методолігій, за якими ми перевіряли всі міста, що увійшли до рейтингу доступності українських міст «Тостер», ви можете знайти та завантажити тут і тут.

Проект здійснюємо за підтримки Фонду прав людини Посольства Нідерландів в Україні.