Той, хто робить добро

Історія Юри Сочинського про людяність і професіоналізм водія автобусу на одному з львівських маршрутів:

«Хочу публічно подякувати водію автобуса №18 з бортовим номером АА6301ТХ за щирість, доброту та повагу до пасажирів з інвалідністю. У мене є проблеми із зором і я частенько користуюсь маршрутом №18. Одного разу, стоявши на площі Митній, очікуючи автобус саме цього маршруту, під’їхав автобус і зупинився просто біля мене. Коли відчинились двері, я запитав: який це автобус? А мені на зустріч йшов чоловік і сказав, що то той, що мені й треба, і доповнив, що вісімнадцятий. Я здивувався: а звідки ж якийсь пасажир знає, куди мені потрібно? Але коли він взяв мене за руку і провів у салон, то тоді я збагнув, що це саме був водій.

Їхавши в транспорті, я згадав, що саме цей водій вже колись звільняв для мене місце в салоні. Виходячи на своїй зупинці, я ще раз подякував і зрозумів, що про це потрібно написати, щоб і хороші вчинки люди бачили поміж постійних скарг.

Дякую, що є такі реально добрі люди. Я хоч і самостійно заходжу в транспорт, але такі вчинки дуже є приємними та показовими!»

Такі вчинки мають особливий символізм у День соборності України, що ми відзначаємо сьогодні. Вони об’єднують людей і країну. Такі вчинки показують, до яких цінностей ми маємо рухатись і що кожен із нас насамперед має бачити в інших – людину, а вже потім якісь відмінності від себе. Бачити, приймати та допомагати за потреби!