Житомир у «Тостері»: місія здійсненна, проте згодом

Новий сезон у перевірці міст рейтингу “Тостер”.

Завищені очікування

 

Так, саме з ними ми приїхали до міста. Кілька років поспіль до нас на сторінку «стукали» люди з пропозицією завітати до Житомира для перевірки на доступність. Паралельно з цим ми неодноразово чули відгуки про місто: як багато в ньому роблять і як Житомир рухається до безбар’єрності. А тому поїздка до міста супроводжувалась певним багажем суб’єктивних знань. І в перші дні нашого перебування там такі позитивні відгуки від містян зіграли проти міста. Ми очікували інфраструктурної революції. Натомість побачили місто, що починає свій розвиток і виходить на цей шлях.

Першою напівофіційною перевіркою стала піша прогулянка від готелю Reikartz до готелю Феміна. «Залиш надію кожен, хто сюди заходить» – звучало б занадто несправедливо щодо Житомира. Проте перші враження залишились такі: багато бордюрів без понижень або неякісно зроблених і тактильна плитка, що відносно недавно почала активно з’являтися в українських містах вже виглядала досить зношеною.

Згодом місцеві жителі, з якими ми спілкувались «заспокоювали» нас фразою: це ви не бачили, як було раніше. Звичайно, це досить сумнівна оцінка. Хоча б тому що не варто погоджуватись на менше. Проте якщо містяни бачать системні позитивні зміни та продовжать тиснути на владу для продовження цих змін, а ми знаємо, що в Україні це єдиний ефективний спосіб, то ми можемо лише запропонувати свою скромну підтримку.

Вулиця Михайлівська: Венеція, Житомирської області

 

На головній пішохідній вулиці міста ледь не всі заклади мають сходинку на вході. Чому так? Нещодавно пройшла реконструкція. Вона пройшла та забрала з собою систему водовідведення. А тому кожен хоч трохи серйозний дощ перетворює вулицю на маленьку Венецію в центрі Житомира. А тому фото звідти мають постійну популярність, як мінімум, в Інстаграмі містян. Підняті входи до локацій можуть служити захистом локацій від впливу води. Проте чому до них немає пандусів – ось це вже запитання. Навіщо думати про маломобільні групи населення. Як то кажуть: не можеш поїхати до Венеції – привези її до себе в місто.

Ліфт бачиш? Ні. А він є (насправді – ні).

З нещодавно оновленого пішохідного мосту можна бачити, як будується Шодуарівський парк. Висота захоплює, але, разом з тим: де доступність? За проєктом від мосту до парку мав би вести ліфт. Однак в якийсь момент він просто зник із планів. За словами тих місцевих жителів, із ким ми спілкувались, для них парк і так не є головною атракцією. Коли він недоступний, то це ще лише працюєш проти його шансів. Будь ласка, повідомте житомирян, якщо побачите той ліфт. Вони дійсно сумують за ним.

Міська рада: а тут ліфт є!

 

Хоча його встановленню чинили значний спротив. У доліфтові часи колишню депутатку міської ради Нелю Ковалюк заносили до сесійної зали на руках. Можливо, жінкам приємно коли їх носять на руках, однак не коли тебе по роботі на візку заносять четверо малознайомих чоловіків. У такі моменти цінуєш самостійність і можливість без сторонньої допомоги потрапляти до всіх приміщень.

Тези супротивників ліфта зводились до: «кому він потрібен?» і «завтра вас тут не буде, навіщо нам він». Проте ліфт встановили. До міської ради прибудували окрему секцію з ліфтом. Більш того, сучасний скляний ліфт добре поєднали з історичною будівлею міської ради, де вони створили приємний ансамбль минулого та майбутнього.

Також у будівлі ви знайдете облаштовану вбиральню, сповивальний столик і дитячий куточок. Так, тут доступність справляє позитивні враження. Проте ще мають достатньо простору для поліпшення. А тому найближчим часом їм варто чекати на рекомендації від нас.

Реконструкції вулиць: Старший Брат пильнує за тобою

 

У Житомирі ми знайшли кілька гарних прикладів доступних вулиць: мають пониження з правильним кутом нахилу, на всю ширину переходу тощо. Таких як вулиця Велика Бердичівська. Поки таких вулиць мало. Ба більше, за них доводиться боротися. Згідно з розповіддю представників однієї з громадських організацій, з якими ми познайомились у місті, під час реконструкції вулиці їм довелось ледь кожного дня перебувати на об’єктах, контролювати і слідкувати, щоб підрядники зробили їх безбар’єрними. У результаті майже всі переходи відремонтували якісно. Чому ми в XXI сторіччі досі маємо займатися таким?

 

 

 

Транспорт: мінлива низькопідлоговість, часом гумові накладки

 

У місті курсує 164 одиниці громадського муніципального транспорту, а 40 з них є низькопідлоговими. І якщо співвідношення зручних автобусів радує – 17 із 17 є низькопідлоговими – то міські тролейбуси продовжують жити в ХХ сторіччі та більшість із них на вході зустрічає сходинкою.

 

Куди подітися від маршруток. 224 одиниці приватного громадського транспорту розвозить пасажирів. Взагалі, українськи маршрутки важко назвати зручним способом пересування містом. Скоріш це один зі способів екстримального дозвілля, за яке в розвинених країнах беруть значно більші гроші. Проте в нас ризик травмування вищий, тому ціни відповідні.

Також ми помітили дивні “утворення” на зупинках громадського транспорту. Вони не виглядають як нормативні та зручні пониження, можливо це сліди злочинів якоїсь гумової мафії або перероблені останки лебедів з місцевого “жек-арту”.

Шість відзнак від Доступно.UA

 

Стільки локацій отримали нашу #ДоступноРекомендує. Окрім вищезгаданої міської ради, відзначились готель Reikartz, аптеки на вулицях Скорульського та Великій Бердичівській, бізнес-центр «Імперіал» і ресторація «Дім Трибеля».

До останньої ми змогли потрапити лише з другої спроби, коли цілеспрямовано туди йшли та знали про другий вхід із двору. Вхід із вулиці власникам не вдалось облаштувати через бюрократичне болото. Проте коли маєш волю щось зробити, то знайдеш спосіб досягнути цього. Тому свій простір для маломобільних груп населення вони облаштували.

Саме таку модель поведінки потрібно підхопити всьому місту. Житомир має потенціал. І за останні роки місто просунулось у справі безбар’єрності. Шкода не реалізувати його повністю. А для цього, щоб місто стало дійсно зручним для всіх категорій населення, має багато роботи попереду.

Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.