Блог

Убий “інваліда”. Або якої лексики варто позбутись

“Інвалід”, “каліка”

Слово-дідусь “інвалід” залишається одним із найбільш вживаних. Проте й воно потроху втрачає свою силу. “Інвалід” — совєцький термін, що включає в себе всі можливі тогочасні стигми: від “у СРСР інвалідів немає” до рівня життя цих людей та їх включеності в суспільство. СРСР породив “інваліда”, то хай він там і залишається.

Є випадки, коли самі люди вживають щодо себе в іронічному контексті слова на кшталт “каліка” чи “каліч”. Проте навіть у такому випадку, люди роблять це обережно та розсудливо. І можливість використати ці слова не стосується людей поза спільнотою людей з інвалідністю.

Як правильно? Людина з інвалідністю, особа з інвалідністю.


“Відсталий”, “дебіл”, “ідіот”

Ці слова насичують щоденні розмови деяких людей, і мають різні відтінки. Свого часу їх або схожі визнали технічним або “науковим”, хоча вони безперервно несуть сильну соціальну стигму. Більшість людей з такою інвалідністю зазнали дійсно болючого досвіду обзивань в очевидно образливому контексті. І той факт, що люди продовжують використовувати такі терміни, без наміру образити цих людей, не має значення. Вони є образливими. І цього має бути достатньо, щоб всі ми позбулись цих слів у нашому словниковому запасі.

Як правильно? Люди з ментальною інвалідністю.


“Люди з обмеженими можливостями/особливими потребами/додатковими властивостями”

Український винахід. Коли термін “людина з інвалідністю” ще не зайшов на наш ринок, а термін “інвалід” уже сприймали негативно, людям потрібне було щось, чим це замінити. Щось не образливе. Так виникли “обмежені можливості” та решта. Терміни, що взагалі не описують людей з інвалідністю, бо притаманні всім: усі люди мають обмежені можливості чи особливі потреби. Такі терміни може вигадати кожен із нас: люди з заспаними обличчями, з надокучливими родичами, з ретроградним Меркурієм, з обмеженим словниковим запасом.

Як правильно? Людина з інвалідністю.


“Люди з вадами слуху/зору”

Вада — це негативна людська риса, що виникає зазвичай у результаті прогалин у вихованні. Наприклад, перебивати співрозмовника чи кидати сміття на землю — це людська вада.

Водночас здоров’я — це стан організму, при якому він у цілому та всі органи здатні виконувати свої функції. У здоров’я можуть бути порушення.

Тому коректними є терміни “люди з порушеннями слуху/зору”.


“Візочник”

Візок — це не щось, що визначає людину, не є її продовженням або вічним супутником. Він лише допомагає в пересуванні та не може асоціюватись із людиною. Людина не проводить на ньому все своє життя. Це як когось, хто раз на місяць випиває кілька алкогольних напоїв називати алкоголіком.

Як правильно? Людина на візку/на кріслі колісному.



Звичайно, це не всі такі слова. Проте позбутися цих — це вже значний крок. Адже наша мова щодо інших людей визначає наше ставлення до них. А тому ми закликаємо ставитись до людей не на основі їхнього фізичного стану, а на основі їхніх вчинків, слів і думок. І, звичайно, насамперед бачити в них людей, а вже потім їхні особливості.

Люди