Місто щасливих людей:
як його створити?
Панельна дискусія з представниками влади та громадськості на Форумі інклюзивності
«Я пам'ятаю Львів 12 років тому. Тоді людині на візку неможливо було навіть пройти з вокзалу. А зараз місто поступово стає зручнішим». Це слова нашої модераторки панелі про доступність українських міст Уляни Пчолкіної. Куди рухаються українські міста, ми дізналися на Форумі інклюзивності від представників влади цих міст.
Ігор Кобрин
Львів
Назарій Рогів
Івано-Франківськ
Максим Кравчук
Вінниця
Віталій Пчолкін
Київ
Назарій Рогів, начальник управління інфраструктурної політики у Департаменті житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради

Наприкінці 2015 року ми почали працювати і зрозуміли, що значною мірою робота з інфраструктурою є філософською.

Підрядники, технічні працівники – вони не якісь погані дядьки, які хочуть зробити гірше та ускладнити життя людей. Проблема в тому, що вони не розуміли мети доступної інфраструктури. Вони насправді не бачили різниці між справжнім пониженням переходу та візуальним.

Ми почали міняти свідомість працівників, пояснювати, яка інфраструктура має бути, і чому вона має бути саме такою.

Ми спостерігали за підрядниками під час роботи і помітили: як вони роблять пониження на переході – лише метр шириною та кут нахилу 45 градусів – з непідйомним кутом; і як вони роблять місця для паркування на тій самій вулиці – виводять у нуль, філігранно, якісно, дотошно. Ми запитали їх: «Невже ви думаєте, що три машини, припарковані за день, потребують якісної інфраструктури більше ніж тисячі людей, що ходять тут щодня?» Лише після цього вони почали замислюватися.

Піднятий пішохідний перехід – це малий архітектурний об'єкт. Проте показовий та важкий. У центрі міста між двома великими пішохідними зонами – «стометрівкою» та Площею Ринок – є транзитна вулиця. Дві пішохідних зони – це велика кількість людей. Водії скаржилися, що вони довго стоять у заторах, ходили на прийоми до мера та вимагали облаштувати підземний перехід. Ми провели дослідження: за день 35–40 тисяч пішоходів скористалися цим переходом, а дорогою проїхали 3–3,5 тисячі автівок. Влада міста зайняла чітку позицію:
40 тисяч пішоходів є важливішими ніж 3,5 тисячі автомобілів.
На тій ділянці облаштували піднятий пішохідний перехід. Ми вперше впроваджували таку європейську практику: поліція боялася, автовласники не розуміли, що то є, соцмережі просто вибухнули через таке рішення. Проте час показав його ефективність: містянам стало зручніше та безпечніше користуватися переходом, а завдяки антипаркувальній кишені звузилася дорога, і пішоходи швидше переходять вулицю. Результат: автівки швидше проїжджають цю ділянку.
Ігор Кобрин, начальник управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

Львів зараз активно розвивається як туристичний центр. Проте є деякі місця, що через природний ландшафт є важкодоступними для маломобільних груп населення. Наприклад, гора Високий замок у центрі, де є оглядовий майданчик на місто. І ми зараз готуємо проект канатної дороги на гору, щоб зробити її доступною для всіх груп населення.

Дуже хотілося б робити більше. Ті речі, що ми зараз робимо у Львові, це не крапля в морі, але це малі кроки до створення Міста щасливих людей. Є багато гарних проектів від міста і громадськості. Наприклад, для незрячих людей. У Львові є, мабуть, єдина студія в Україні, де роблять аудіоскрипти фільмів. Цього року реалізували проект на сім фільмів, які озвучили з тифлокоментарем. Я пишаюсь цим, але зрозуміло, що можна зробити більше.

Усе впирається і в фінансові, і в людські ресурси. Що вже казати про бюрократичні перепони.

Максим Кравчук, архітектор комунального підприємства «Агенція просторового розвитку» Вінницької міської ради

Шкода втраченого часу. Усі українські міста могли б починати облаштовуватися раніше. І вже зараз ми б спостерігали якісніші результати. Проте є певна інертність і відчуття, що ми досі не можемо перелаштуватися. Упроваджують багато рішень.

Дивишся на них і думаєш: невже не можна було це зробити раніше? Ті ж понижені переходи. Це ж простий об'єкт. Хіба до цього не можна було прийти трошки раніше? Водночас я радий, що це зараз сильно популяризується. Адже кожен зацікавлений в тому, щоб його місто стало комфортним.

Низькопідлоговий громадський транспорт – це основний та найзручніший спосіб пересування містом для маломобільних груп населення. Тому ми адаптовуємо його якомога краще.
На одній із зупинок ми використали Касельський бордюр. Він має спеціальну заокруглену форму, дає змогу водієві впритул під'їхати до платформи, мінімізувати простір до платформи. Сам бордюр і платформа стали вищими – 22 см, і це дозволяє людині на візку, не звертаючись по сторонню допомогу, не потребуючи відкидання пандуса, потрапляти до трамваю. Це поки така тестова зупинка, але плануємо вводити їх як типове рішення. Залишається ще перепад 6,5 см, тому ми працюємо.
Віталій Пчолкін, виконавчий директор Всеукраїнського об'єднання осіб з інвалідністю «Група активної реабілітації», соціальний підприємець

Я не маю стосунку до київської влади. Проте скажу як представник громадськості, що бореться за безбар'єрність міста:

головна відмінність Києва від Вінниці, Івано-Франківська чи Львова – відсутність у столиці чіткої стратегії розвитку міста.
У Києві є позитивні штуки – як реконструкція станції метро «Святошин». Це чудовий приклад взаємодії влади та громадськості. Проте часом негативні речі, як от пандус на Поштовій, через свою абсурдність, перекреслюють увесь позитив [згаданий пандус київська влада обіцяє відкрити більше ніж два роки – примітка Доступно.UA].
Також ми почули цікаві коментарі з залу від гостей нашого Форуму:
У столиці, на відміну від інших міст, не йдуть комітету доступності назустріч. Навпаки, чиновники до будь-якої назви – «пандус», «поручень», «ліфт» – додають «для маломобільних груп населення» і вдвічі, втричі й навіть учетверо збільшують кошторис. На жаль, цим усе й завершується.
Маломобільні групи населення – це всі ми. І тільки коли ми створимо безбар'єрне середовище, місто зручне для всіх, ми зможемо називати себе європейцями.
Читайте також: