БЛОГ

«Склалося враження, що після інвалідності люди потрапляють у Вегас». Модель Оксана Кононець про інклюзію в США

Оксана Кононець — професійна українська модель, яка пересувається кріслом колісним. Вона з’явилася в кліпі ONUKA, брала участь у зйомках іноземних брендів, давала інтерв’ю відомим ЗМІ та вела б’юті блог на YouTube-каналі Dostupno.UA.

Після повномасштабного вторгнення Оксана переїхала в США. Ми попросили її поділитися враженнями від життя в іншій країні та розповісти про інклюзію у світі моди.

Життя після повномасштабного вторгнення

24 лютого я знаходилася вдома. Від сім’ї дізналася, що почалася війна, я не могла повірити в це. Коли ввімкнула новини, була шокована тим, що відбувається.

Так співпало, що на 26 лютого в мене був куплений квиток на літак до Лос-Анджелеса. Я планувала брати участь у великому модному показі Runway of Dreams, на який мене запросили. Але за попередні 4 дні авіакомпанія змінювала маршрут разів шість. Ми весь час були в процесі листування. А 24-го лютого всі рейси відмінили.

Враз усе для мене стало таким безбарвним. Цікавили тільки фронтові новини. Мій стан був апатичним. Минуло 6 днів нової реальності, і прийшло розуміння, що мені (як людині, яка пересувається кріслом колісним) треба евакуюватися. Щоб не підводити сім’ю в разі форс-мажорної ситуації. Тим більше в моєму домі немає бомбосховища, є тільки брудний підвал із великою кількістю сходів.

Одного дня моя мама прокинулася і сказала «їдемо». Ми з нею зібрали валізу за 2 години, і сестра відвезла нас на вокзал. По дорозі я не впізнавала рідне місто Київ — під сірим небом поламані дерева, безкінечні блокпости, у повітрі відчуття нерозуміння та паніки.

Коли приїхали на вокзал, ми пішли на найближчу колію. Там було багато народу, в очах людей — страх. Ми ледве сіли в «Інтерсіті», який прямував до Львова. У тамбурі, міцно притиснувшись один до одного, ми простояли 11 годин.

Потім була важка дорога до Варшави. Як тільки ми перетнули кордон із Польщею, через 2 години американська сторона змогла купити мені нові білети. Ми вилетіліли в Амстердам, а звідти в Лос-Анджелес.

Майже одразу після літака я відвідала велику виставку товарів для людей з інвалідністю. Потім була примірка перед показом і саме шоу. Це дуже тяжко фізично, особливо для мене… Але ж я українка, я витримала.

Інклюзивні покази, адаптивні прикраси та питання про війну

За час проживання в Штатах я брала участь у наймасштабнішому інклюзивному показі в історії — туди запросили більше 70 моделей різного віку, статі, раси, фізичного стану. На показі були бренди адаптивного одягу, які представлені на ринку вже багато років.

Це був яскравий захід із великою кількістю інфлюєнсерів у сфері моди та преси. Я давала дуже багато інтерв’ю топовим виданням, адже показ проходив через 2 тижні після повномасштабного вторгнення росії в Україну. І, крім моєї модельної кар’єри, журналістів цікавило питання війни в нашій країні, вони запитували, як нам можна допомогти.

Також після цього я рекламувала новий для мене бренд адаптивних прикрас Clipondra Jewelry — це аксесуари, які можна по-різному кріпити на одяг, волосся тощо. Прикраси чарівно доповнюють образ і вони є особливо зручними в експлуатації для людей із порушеннями функцій рук. Це дуже цікава ініціатива, адже зараз багато брендів спрямовують свою діяльність на створення комфортного одягу для людей із різною фізичною кондицією.

Також у мене була співпраця з братом-близнюком Ештона Катчера, Майклом (відомий мотиваційний тренер із ДЦП — прим. ред.). У спілкуванні Майкл дуже приємна людина. Філософія його бренду Diffability така — незважаючи на фізичний стан, у нас є різні можливості.

Інклюзія в США

Безперечно, США є однією з передових країн у плані інклюзії — як у професійному, так і в побутовому плані. Ви можете побачити це на прикладі моєї маленької ролі в кіно: дівчину з інвалідністю з відчутним українським акцентом запросили знятися в короткометражному голлівудському кіно. Чим це не інклюзія? Тут таке трапляється в різних сферах, аби тільки у людини було бажання працювати.

Загальна доступність вражає — за 15 місяців перебування тут я ні разу не зіштовхнулася з незручностями чи бар’єрами. Пандуси, адаптивні вбиральні та кабінки для переодягання в магазинах, спеціальні місця в культурних закладах — усе це є. Немає такого, як у нас, коли вбиральні в торговельних центрах бувають заставлені технічним обладнанням.

Я їздила святкувати своє 30-річчя в Лас-Вегас, і в цьому місті мене дуже здивувала величезна кількість людей на кріслах колісних та скутерах. Склалося враження, що після інвалідності люди потрапляють у Вегас.

Всюди є свої нюанси

На даний момент я тимчасово призупинила роботу через певні проблеми зі здоров’ям. Я отримала страховку й мені доводиться довго чекати можливості потрапити на прийом до лікарів. Коли всі питання будуть вирішені, обов’язково повернусь у фешн-індустрію.

У США дуже рідко, але все ж трапляється таке, що люди з інвалідністю ловлять на собі допитливі погляди. Інколи вбиральні для людей з інвалідністю займають інші люди. Всюди треба щось змінювати у свідомості людей.

Мрія про доступність і професійну свободу

Я би дуже хотіла, щоб найближчим часом в Україні закінчилася війна, і при відбудові була така ж доступність та професійна свобода, як тут. Адже ми розуміємо, що це потрібно людям, які отримали інвалідність внаслідок війни. 

Джерело фото: соціальні мережі Оксани Кононець

Сподобалась стаття?Підтримайте нас, щоб таких матеріалів з’явилось ще більше.

Найменування отримувача: ГО ДОСТУПНО.ЮА
Код отримувача: 41769847
Рахунок отримувача: UA373052990000026009046710358
Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Або станьте нашим патроном 💚

Scroll to Top