Битва за наземні переходи
в Києві:
що відбувається
І чому нас знову хочуть загнати під землю?
Днями на єдиному пішохідному переході через вулицю Хрещатик, поруч із ЦУМом, сталося ДТП. Водій проігнорував червоне світло та наїхав на групу пішоходів, серед них дитина.

Наземний перехід з'явився під час ремонту підземного переходу поруч. Згодом, у тому числі завдяки нашій діяльності, наземний перехід отримав статус постійного. Проте ця ДТП підняла хвилю необгрунтованих звинувачень: нібито саме пішохідний перехід спровокував травмування, з підземним цього б не сталося. Тому треба прибрати наземний. Ще раз, уточнимо, щоб ця думка стала зрозумілою: не водій, що порушив ПДР, а саме перехід. Серед інших, таку підміну понять підтримує Центр організації дорожнього руху (їхній пост тут). Ми теж маємо дещо сказати:
1. За даними Київської міської державної адміністрації, близько 55% жителів міста відносяться до маломобільних груп населення: люди з дитячими візочками та дітьми до 7 років, люди похилого віку, люди з інвалідністю, особи з тимчасовими порушеннями здоров'я (наприклад, на милицях). І взагалі кожна людина на певному етапі свого життя належить до цієї групи.

Для цих людей підземний перехід є незручним і непереборним бар'єром або потребує надзвичайних зусиль. Якщо хтось сумнівається, ми готові надати інвалідний візок і перевірити це разом.
2. Інформація про травматичність на Хрещатику, що знайшов у відкритих джерелах активіст Сергій Пасюта стверджує таке: за три роки (2017-2019 рр.) вздовж вулиці через ДТП зафіксували травми 21 пішохода. Це саме в місцях, де є облаштованими виключно підземні переходи.

За цей же період на наземному переході поруч із ЦУМом зафіксували одне травмування пішохода. Цифри є досить красномовними, еге ж?

(Більше інформації Сергія тут)
3. У минулому році на Громадський бюджет Києва подали два проєкти щодо облаштування наземних переходів замість/поруч підземних (це ті, про які ми маємо інформацію). На жаль, проєкт на площі Льва Толстого не отримав достатньої кількості голосів. Хоча потреба переходу там є очевидною. Водночас проєкт переходу поруч із метро Університет отримав свої голоси та мав йти на реалізацію. Наразі там діє лише підземний перехід. І, наприклад, людині на візку, щоб потрапити в ту саму точку на іншій стороні вулиці потрібно йти в обхід і долати 1,5 км.

Серйозні ускладнення з цим проєктом з'явилися неочікувано: напередодні затвердження міського бюджету на 2020 рік виявилося, що цей і ще кілька інших проєктів просто не включили до списку на виділення коштів для реалізації. Безпрецедентний випадок, що вдалося нівелювати лише розголосом зі сторони громадськості та діями Бюджетної комісії Київради.
Про що це каже? Київ – автомобілецентричне місто. Був і є. А підземний перехід – це мрець від міської інфраструктури. Це мертвий посіпака автомобілецентричності, якого дехто продовжує пхати до людей, поки здоровий глузд закликає від них відмовлятися. Наприклад, на користь наземних. І якщо немає наземного переходу, люди перебігають через дорогу. Прибрати наземний перехід через Хрещатик – не означає, що люди підуть до підземних. Люди напрацювала позитивну звичку. Немає переходу – вони перебігатимуть. Міській владі ж варто вирішити, хто є пріоритетом: люди чи автомобілі.
Головне фото: slovoidilo.ua
Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.
Сподобалась стаття - підтримай нас
Картка Приватбанку – 5168 7551 0974 8240 (оформлена на Дмитра Щебетюка);
Наш рахунок: Громадська організація "Доступно.ЮА", IBAN: UA563807750000026004056138125;
Також читайте: