Як нечуючій людині викликати швидку? Як відвідати лікаря, який не володіє жестовою мовою? Як звернутися до консультанта в магазині? Як змінити систему, у якій не помічають потреб людей з порушеннями слуху?
Про це ми поговорили з Олегом Чебаненком — головою громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність». Він розповів про цікаві ініціативи, які можуть зробити життя нечуючих людей більш комфортним. Та пояснив, чому важливо виявляти проблеми та комунікувати про це з державою.
Чого ми можемо не знати про людей з частковою або повною втратою слуху
Бар’єри, які ускладнюють життя
Основна проблема, з якою стикаються люди з порушеннями слуху різного ступеню — це така умовна невидимість їхньої інвалідності. Коли людина користується кріслом колісним, це помічають; якщо в людини протез кінцівки, він теж буває видимим; якщо людина має порушення зору, то вона користується окулярами чи білою тростиною. Якщо людина має порушення слуху і вона користується кохлеарним імплантом, то це можна помітити.
Але коли людина користується жестовою мовою, це не помітно до того моменту, поки з нею не починається комунікація.
Як людина з порушеннями слуху відвідує магазин чи лікарню? Вона приходить у супроводі родичів чи знайомих, які можуть озвучити її потреби. Або людині зазвичай пропонують писати на папері, але це незаконно та неетично. Коли людина з порушеннями слуху формулює свою думку письмово, її важко зрозуміти, особливо коли вона намагається передати складні речення. Справа в тому, що жестова мова будується по-іншому — у неї є своя семантика, інший порядок слів. Вона більш образотворча, ніхто не відтворює кожне слово по літерах. Тому виникає проблема з комунікацією.
Ще є проблема, яка існує на державному рівні. Вона, на мою думку, полягає в недостатній кваліфікації посадовців, які займаються людьми з інвалідністю та інклюзивністю. Не всі з них розуміють бар’єри, з якими стикаються люди із частковою або повною втратою слуху.
Наприклад: субтитри на відео — це не вирішення проблеми. Тому що люди, які мають порушення слуху з народження, зазвичай погано читають (або взагалі не читають). Вони можуть розуміти прості слова, але коли мова йде про складний текст або використання професійної термінології, то на цьому моменті сприйняття суттєво ускладнюється або стає взагалі неможливим.
Тому субтитри це, звичайно, також спосіб передачі інформації, але він є не альтернативним, а додатковим — його можна використовувати поряд із перекладачем жестової мови (основним засобом подолання комунікативного бар’єру для жестомовних людей).
Ще одна проблема — про потреби людей з порушеннями слуху часто забувають на рівні прийняття нормативних актів. Наприклад, Мінекономіки провели презентацію програми на тему усунення бар’єрів на робочому місці для людей з інвалідністю — у ній багато хорошого, але вони взагалі забули про людей з порушеннями слуху. Ми вказали на цей недолік і, треба відзначити, вони одразу відреагували і взяли в роботу рекомендації щодо внесення змін. Це, насправді, один з небагатьох гарних прикладів реагування з боку державної установи.
Це не єдиний приклад, коли забувають саме про людей з порушеннями слуху. Бо не звикли бачити їх поряд. А чому не звикли? Тому що в нас є довга совкова історія про сегрегацію, коли людей з інвалідністю намагалися ховати. І складалося враження, що в суспільстві їх просто не було.
Ще одна велика проблема з державою — я називаю її ринковий підхід посадовців до інклюзивних заходів, які ми пропонуємо. Про що йде мова? Наприклад, якби ваша організація «Доступно.UA» прийшла кудись із запитом про встановлення нормативного пандуса, а вам відповіли «чекайте, давайте ми порахуємо, скільки людей на кріслі колісному проїдуть через цей пандус, і скільки це буде коштувати, скільки нам витратити на одну людину…». Цей ринковий підхід доволі важко переборювати. Громадські організації не маркетингові агенції, які приходять до держави, щоб забезпечувати лідогенерацію.
До того ж заходи з подолання комунікативних бар’єрів для людей із порушеннями слуху не є такими, які можна один раз встановити, як, наприклад, нормативний пандус. З адаптацією на жестову мову є дві сторони — з одного боку, це простіше, тому що не треба нічого масштабно переробляти; з іншого — це складніший процес, тому що він вимагає тривалого й постійного пристосування.
Як можна вирішити ці проблеми
Якби держава посилила системну співпрацю з громадськими організаціями, це б суттєво покращило ситуацію. Інститути громадськості, які професійно і тривалий час займаються проблемами людей з інвалідністю, можуть дати найкращі поради.
Проблеми з комунікацією вирішуються наданням послуг з адаптацією на жестову мову — тобто залученням перекладачів жестової мови. На щастя, у Законі про забезпечення функціонування української мови як державної з’явилася 4 стаття — статус української жестової мови встановлений на державному рівні. Це означає, що державні установи мають забезпечити, щоб людина, для якої жестова мова є основною мовою, могла вільно її використовувати всюди, де їй це потрібно.
За неофіційною статистикою, на 150-200 тис. людей із порушеннями слуху в Україні близько 300 перекладачів жестової мови. Через це залучати перекладача на постійній основі безпосередньо на локації нереально.
Тому потрібно звертатися до технологій — за їхньою допомогою можна забезпечити онлайн доступ до перекладачів жестової мови. Це абсолютно нормальна світова практика.
Питання лише в тому, що держава має подбати про адаптацію для забезпечення доступу до інформації та послуг. Або ж зробити все, щоб така адаптація відбулась за рахунок донорів чи наших міжнародних партнерів. Як це буде працювати? Наприклад, у лікарнях має бути планшет, на який заздалегідь встановлюється програмне забезпечення. Коли людина з порушеннями слуху приходить на прийом до лікаря, то вона натискає на планшеті кнопку і її з’єднують із перекладачем жестової мови, який забезпечує подальшу комунікацію: озвучує жестову мову, а усне мовлення перекладає на жестову мову.
Онлайн-переклад жестовою мовою в медичних закладах — як це працює
У нашої громадської організації є підприємство «Центр соціального бізнесу», на якому працюють люди з інвалідністю. Це підприємство має власних штатних перекладачів жестової мови й ліцензію на використання спеціального програмного забезпечення. Наше підприємство надає планшети в лікарні, і вони зі своєї сторони лише оплачують послуги перекладача жестової мови.
Носити один планшет по всій лікарні не дуже зручно, тому ми також надаємо QR-коди, які треба розклеїти, наприклад, у кабінетах лікарів. Далі все працює так: людина прийшла в лікарню і зареєструвалася через планшет на реєстратурі; зайшла в кабінет на прийом до лікаря і на місці за допомогою смартфона відсканувала QR-код; на телефоні отримала зв’язок із перекладачем жестової мови, який здійснює конфіденційний переклад.
Адаптацію вебдоступності почали запроваджувати після появи коронавірусу — вже тоді піднімалися питання про те, як людині з порушеннями слуху зателефонувати в лікарню. На жаль, ніяк. Тому що лікарня не забезпечує відеозв’язок. Навіть швидку ніяк не викличеш, якщо поруч немає людини, яка може допомогти і зателефонувати. Тому після початку пандемії ми звернулися до лікарень із пропозицією допомогти нечуючим людям. Деякі медичні заклади відгукнулися і встановили на своїх сайтах спеціальний віджет.
Звернення до лікаря через віджет відбувається таким чином:
- людина заходить на сайт лікарні;
- в правому нижньому кутку сайту є кнопка-віджет у вигляді вуха, яке перекреслене (міжнародний знак, яким позначають щось, що створене для людей з порушеннями слуху, також він допомагає оточуючим зрозуміти, що у людини повна або часткова втрата слуху, наприклад, нечуючі нерідко використовують наклейки з таким вухом на авто);
- при натисканні на віджет відбувається зв’язок з перекладачем по відео;
- перекладач жестової мови телефонує до лікарні і представляє інтереси нечуючої людини, забезпечуючи комунікацію.
На сьогодні такий віджет є на сайтах приблизно 80-ти лікарень (державних і приватних), а також на 9-ти сайтах міністерств та державних установ.
Чи є дефіцит перекладачів жестової мови
Найближчим часом перекладачів жестової мови для онлайн-сервісів вистачатиме. Але проблема з дефіцитом спеціалістів дійсно існує. І вона полягає в тому, що у нас відсутній престиж цієї професії, відсутнє державне замовлення.
Молодь не дуже поспішає отримувати таку освіту, бо що потім з нею робити? Якщо держава не дбає про це, то як і де потім влаштовуватися на роботу. Здебільшого на перекладачів жестової мови йдуть навчатися люди, у яких є нечуючі батьки або нечуючі родичі.
Приклади бізнесів, які впроваджують сервіси для нечуючих клієнтів чи працівників
В Україні є соціально відповідальні бізнеси, і це дуже радує. Наприклад, ми маємо сталі відносини з торговельною мережею, яка використовує адаптацію на жестову мову саме для своїх працівників — їм оплачують можливість звернутися до перекладача жестової мови, навіть у позаробочий час.
Також є приклад компанії McDonald’s — вона наймає нечуючих працівників, а для організації робочого процесу використовує наші сервіси для адаптації на жестову мову. Якщо потрібна комунікація, працівник натискає кнопку й отримує доступ до перекладача жестової мови.
Foxtrot у низці магазинів запровадив комунікацію з покупцями з порушеннями слуху через планшет та QR-коди, які дають змогу викликати перекладача жестової мови. Вже є багато позитивних відгуків від нечуючих людей — нарешті в них з’явилася можливість отримати нормальну консультацію при виборі побутової техніки, поставити додаткові питання. Навіть вирішити питання щодо повернення товару. Також на сайті Foxtrot є віджет для одночасного зв’язку з оператором контакт-центру й перекладачем жестової мови.
Такі впровадження дещо витратні, але вони є значним внеском у репутацію компанії.
Чим займається «Громадський рух «Соціальна єдність»
Боротьба за обов’язковий переклад жестовою мовою в медичних закладах
Однією з наших основних діяльностей є адвокація. Ми дуже багато часу виділяємо на спілкування з державою, щоб мати можливість впливати на її рішення.
До початку повномасштабного вторгнення ми разом із Національною службою здоров’я України (НСЗУ) дотисли Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), щоб була внесена відповідна постанова про те, що під час надання медичних послуг заклад має забезпечити переклад на жестову мову. Це була велика перемога, люди з порушеннями слуху дуже раділи, у них нарешті з’явилося право отримати переклад жестовою мовою.
Але, на жаль, не встиг цей процес нормально запуститися, як прийшла повномасштабна війна. І у 2022-2023 роках ця вимога перестала бути обов’язковою, все повернулося назад. Але, адаптувавшись до обставин, прийшло розуміння, що треба знову піднімати це питання. Ми продовжили комунікацію з МОЗ і переконали їх у тому, що у 2024-му році треба повертати в дію цю норму.
Боротьба за обов’язковий переклад жестовою мовою не закінчується, тому що є проблема з формальним виконанням поставлених умов.
Адміністратори деяких лікарень вирішили піти таким шляхом — вони укладають фіктивні договори з перекладачами жестової мови. Для чого це робиться? Щоб подати договір у НСЗУ і зробити вигляд, що вони виконують вимогу. Насправді жоден перекладач там не з’явиться, хоч і буде запит від відвідувачів. Поки що ніякої системи контролю немає, але ми самостійно займаємося моніторингом і виявляємо проблеми.
Право самому вибрати перекладача жестової мови у нотаріуса
Ще один приклад успішної адвокації і роботи на нормативному рівні — ми добилися, щоб нечуючі люди, звертаючись до нотаріуса чи до суду, могли обрати для себе перекладача жестової мови, з яким їм буде комфортно.
Раніше при вирішенні питання з органами правоохоронної або правової системи здійснювати переклад могли виключно перекладачі жестової мови з УТОГ (Українське товариство глухих). У нас є Асоціація перекладачів жестової мови, є незалежні перекладачі. Але саме УТОГ написав листа до Міністерства юстиції України, а Мін’юст у свою чергу розіслав лист нотаріусам та іншим представникам системи. Після цього багато років відбувалася дискримінація, коли люди хотіли залучити своїх перекладачів жестової мови, але їм відмовляли, тому що вони були не з УТОГ.
Приблизно рік у нас зайняло листування з Мін’юстом — ми переконували їх у тому, що це було незаконне рішення. Вони таки визнали свою помилку й розіслали всім нотаріусам лист про те, що вимога залучати перекладача жестової мови виключно з УТОГ є незаконною, бо вона не встановлена на державному рівні.
Багато років у людей з порушеннями слуху не було вільного вибору в цьому питанні, а тепер вони його мають.
«Укрзалізниця» та планшети
У рамках проєкту «Безбар’єрна залізниця» на Центральному залізничному вокзалі в Києві та Львові встановили планшети з можливістю зв’язатися з перекладачем жестової мови.
З урахуванням нашого досвіду можна сказати, що показники по кількості звернень до перекладача через планшет просто шалені. І це при тому, що зазвичай потрібен певний час, щоб нечуюча спільнота дізналася про новину. Але потреба була настільки великою, що вже зараз можна побачити попит.
Я дуже сподіваюсь, що «Укрзалізниця» наступного року трошки масштабує свій проєкт, і ми забезпечимо цим сервісом якомога більше вокзалів у різних містах.
Дуже схожа ситуація була із сервісними центрами МВС. Раніше нечуючим людям потрібно було вирішити питання щодо посвідчення водія, переоформити автомобіль, але звертатись не було куди. Усе змінилося, коли на сайті Головного сервісного центру МВС встановили спеціалізований віджет — через нього одразу посипалась купа звернень. Люди ділилися між собою інформацією, працювало сарафанне радіо.
Платформа «Вільно»
За підтримки Мінсоцполітики ми запустили платформу «Вільно». Це майданчик для людей з інвалідністю, де вони зможуть отримувати професійні навички та знаходити роботу.
Зараз ми займаємося розвитком платформи і плануємо запустити безкоштовне навчання — залучатимемо фахівців, які допоможуть перекваліфіковуватися або підвищувати кваліфікацію.
Додаток «Перекладач ЖМ»
Наше підприємство забезпечує функціональність додатку «Перекладач ЖМ». На сьогодні ним користується більше 40 тис. людей.
Я дуже рекомендую скачати цей застосунок і користуватися безоплатними опціями. Серед них — гаряча лінія звернень для нечуючих людей, чиї права було порушено (вона також є у нас на сайті).
Як це працює: людина може залишити скаргу з поясненням ситуації (письмово або через дзвінок до перекладача жестової мови); команда юристів опрацює це звернення і допоможе вам. Ми аналізуємо всі запити та ситуації, якщо вони мають системний характер, тоді ми вже звертаємось до державних установ.
Також у додатку є безкоштовна опція за допомогою якої можна звернутися до ДСНС, викликати швидку, поліцію, газову службу. Програма висвічує такі дзвінки як пріоритетні, і перекладач жестової мови приймає ці виклики поза чергою.
Співпраця з ДСНС
Після початку повномасштабного вторгнення, ми почали плідно співпрацювати з ДСНС. На їхньому сайті є важливий розділ «Абетка безпеки» — у ньому викладають поради, що треба робити в умовах надзвичайних ситуацій воєнного характеру. Цей контент ми потроху адаптуємо на жестову мову — записуємо відео, яке розміщується на сайті поряд із текстом.
Коли підірвали Каховську ГЕС, багато нечуючих людей опинилися в зонах затоплення. Ми в першу ж годину сконтактували з ДСНС і зробили відео з найважливішою інформацією жестовою мовою: що робити, куди звертатись, як себе поводити, як отримати допомогу, як надати допомогу. За першу добу у відео було 150 тис. переглядів — для цієї аудиторії це дуже великі охоплення.
Безкоштовні екскурсії для нечуючих людей
На жаль, люди з порушеннями слуху мають дуже обмежену кількість контенту, адаптованого для них. Наприклад, у них немає додаткової можливості дізнатися щось про історію власної країни, познайомитися із творчою спадщиною.
Разом із Львівською національною галереєю мистецтв імені Б.Г. Возницького ми зараз розробляємо спільний проєкт, в межах якого до музейних експонатів мають додати QR-коди — завдяки ним нечуюча людина в будь-який момент без сторонньої допомоги зможе отримати інформацію про експонат чи експозицію на жестовій мові.
Ми постійно говоримо про те, що треба підтримувати людей і створювати для них можливість долучатися до культурних заходів, адаптованих на жестову мову. Порадившись із нечуючими людьми, прийшли до висновку, що найцікавішими заходами для них будуть екскурсії.
Для початку обрали три міста, у яких ми періодично організовуємо екскурсії в супроводі перекладача жестової мови. Це Київ, Харків та Львів. Зараз через обстріли Харкова трошки важче це робити, але влітку, коли було спокійніше, ми встигли звозити людей у «Зоопарк», «Фельдман Екопарк».
Найбільша кількість екскурсій зараз проходить у Львові, там вони дуже популярні. Виходить організовувати 3-4 екскурсії на місяць — по музеях, по місту. Бажаючих доєднатися завжди дуже багато.
Як долучитися до таких культурних заходів? Ви можете слідкувати за нашими соціальними мережами (Facebook, Instagram, ТікТок) — там ми постимо оголошення про набір в екскурсійну групу.
У якому напрямку рухатися і чим себе мотивувати
Відстоювати права
Якщо людям постійно кажуть «ти ніхто, у тебе немає ніяких прав», то нічого дивного, що вони втомлюються відстоювати себе, у них немає зростання правової культури.
Це дуже болючий момент, бо коли ми намагаємося вплинути на рішення держави, часто постає питання «а де самі нечуючі, чому вони не висловлюються». Доводиться нагадувати, що у нас досі є комунікативні бар’єри, люди спілкуються жестовою мовою, і ви маєте впроваджувати зміни, щоб зрозуміти і почути їх.
Але ми працюємо з цим, намагаємося пояснювати людям з порушеннями слуху, що якщо вони самі не проявлятимуть ініціативу, то нічого не змінюватиметься.
Досвід Бразилії
Коли вперше дізнався про досвід Бразилії в напрямку інклюзії, я був шокований. У цій країні багато роблять для людей із порушеннями слуху, тому культура та ставлення суспільства взагалі на іншому рівні. Багато хто просто так вивчає Лібрас — бразильську жестову мову, тому може спілкуватися з нечуючими.
Наприклад, коли у 2019 році Мішель Болсонару зробила своє перше звернення в якості першої леді до нації, вона використала жестову мову. Поруч стояла перекладачка й озвучувала її промову.
Чому важливо об’єднуватись громадським організаціям
Один голос можуть не почути. Тому я на сто відсотків переконаний, що громадськість повинна об’єднуватися. І це має відбуватися не тільки по своїй сфері діяльності. Наприклад, ми можемо чогось не знати про проблеми людей з опорно-руховим апаратом, але можемо розповісти про людей із порушеннями слуху.
Усі ми робимо однаково важливі справи й нам доводиться стикатися зі схожими ситуаціями в спробах достукатися до держави. Тому важливо співпрацювати, підтримувати одне одного інформаційно.
Суперсили
Зараз у нас є багато прикладів людей з інвалідністю, які маючи порушення здоров’я, створювали для себе можливості для більш інтенсивного розвитку. Це їхня суперсила.
Сторіччями людей з інвалідністю притісняли й дискримінували, але зараз, коли світ став більш цивілізованим, ситуація змінюється. Люди отримують можливості та технології, щоб відстоювати себе, щоб самовиражатися та позбавлятися від бар’єрів.
Сподобалась стаття? Підтримайте нас, щоб таких матеріалів з’явилось ще більше.
Найменування отримувача: ГО ДОСТУПНО.ЮА
Код отримувача: 41769847
Рахунок отримувача: UA373052990000026009046710358
Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Наша сторінка на Buy Me a Coffee.
Або станьте нашим патроном.