Доступно.UA на карантині.
Наталка Павленко: медитація,
зелений борщ і спілкування з ботом

Шостий тиждень команда Доступно.UA працює віддалено. Як і більшість країни. Ми поспілкувалися з Наталкою Павленко, людиною, що приводить до дії всю організацію та Дмитра Щебетюка, про організацію роботи вдома, вплив карантину та його користь.
Про роботу на карантині
Ритм змінився, ніби натиснули кнопку "сповільнити в 0,75". Спершу я дуже переймалася через це, бо за звичкою бігала, як під час пожежі та намагалася все пришвидшити. Потім зрозуміла, що варто прийняти нинішній стан речей: активна фаза більшості проєктів на паузі, а бігати я можу хіба кухнею. Наша звична робота - це гонка, де ти не знаєш: ти жокей, що витискає всі сили з коня, власне кінь чи обидві ролі одночасно. А зараз я нормальна людина, яка працює вдома та виявила, що можна працювати в адекватному темпі.

У Телеграмі є прекрасний бот Кирило (@DemonKyryloBot), який допомагає організувати робочий простір. Він з тобою спілкується: «Відійди від холодильника!», «Після роботи прибери робочий стіл, щоб зранку не сідати в безлад!»… Я не знаю, хто його створював, але люди дуже подумали, до кого вони говоритимуть. Зі мною він спілкувався, як із подругою, я дуже ціную його підтримку. У перші дні він казав мені: «Десята ранку. Йди займатися!», і я така: «Точно!» - і йшла займатися. Потім я це відключила, тому що я і так продовжую займатися, і мені воно вже не треба. Розробники, дуже вам вдячна!
Про ефективність роботи на карантині
Наша справа тісно пов'язана з роботою "в полі". Зрозуміло, на цей час ми трохи переформатувались. Є можливість займатися стратегічними, операційними, планувальними штуками. А це дві зовсім різні природи речей. Як тут порівняти? Їхню ефективність ми зрозуміємо після повернення до звичайного режиму, коли запровадимо їх у роботу.

І взагалі робота зі стратегічним напрямком, я з ним спіймала хвилю: з нуля створила політики організації та стратегічні документи на десятки сторінок. На цих документах грунтується робота організації роками. При чому, як вони прийшли. Це ж чисті задоволення та натхнення. Зробити таке в офісі? Ніколи! Гаразд, не ніколи, але це був би тягар. Витратила б на це місяць, два, три. Адже в офісі завжди щось "горить", відволікають інші завдання, люди. Про задоволення від роботи мова не йшла б.

Я більше почала прислухатись до себе, до власного організму. Як ми жили до карантину? Підйом, душ, плита, платформа метро, офіс, додому. Повторити. Зараз я стала гнучкішою: якщо зранку я хочу позайматися йогою, то буду нею займатися, і попрацюю потім. І на ефективність це не те що не впливає – це навпаки її покращує. Оця гнучкість в тому, щоб слідувати своїм бажанням і поривам – це, звичайно, муа (схвальний цьомчик), вона просто вирішує.
Беру максимум від цієї паузи для мого психологічного здоров'я:
заспокоїтись, нікуди не поспішати,
менше перейматись через дрібниці.
Про дозвілля на карантині
От треба було, щоб у світі почалася пандемія та ми всі сиділи на карантині, щоб я повернулася до фізичного здоров'я. Перш за все, це йога. Ще додалася зумба [танцювальне фітнес-тренування] та розтяжка. Уперше в житті я поставила собі ціль, якою має бути розтяжка до кінця року. Прогресую, роблю зарубки на плінтусі. Також повернулася до медитації. Хоча це більше про ментальне здоров'я.

А ще нарешті взялася за неробочий проєкт, що розпочала рік тому. Вдома у батьків зібрала всі старі фото: прадідусів і прабабусі, дідусів і бабусі, батьків - дуже багато фоток. Вони всі були скручені в трубочки, як роблять зі старими фото. Розділила їх, поставила під прес. Ось так вони пролежали весь цей час. І от на карантині я купила альбом, куточки, що клеяться та тримають фотографії, бо вони різних розмірів. Кілька тижнів поспіль ми з батьками розбираємо за епохами ці фото та робимо сімейний альбом. Я отримую надзвичайне задоволення. По-перше, від процесу. Дуже тепло, сімейно, ностальгійно. По-друге, дивлюсь на фото дідуся, наприклад. Він уже не з нами. А тут я бачу його молодим, гарним. Бачу університетські роки, їхню компанію, і я уявляю, як вони проводили час, про що думали, через що переймалися та ніби проживаю разом із ними їхні життя.

Варю зелений борщ! За інших умов ніколи б у мене руки не дійшли (сміється).
Про користь карантину
Беру максимум від цієї паузи для мого психологічного здоров'я: заспокоїтись, нікуди не поспішати, менше перейматись через дрібниці. Набагато приємніше було б пригальмувати десь у хатинці на березі моря, а не через пандемію. Але менше з тим, це саме те, що мені потрібно. Не знаю, чи це Всесвіт почув мій запит. А тепер реалізовує його якось дуже через жопу, тому прастітє (сміється).
Про життя після
Я збираюсь подібні паузи робити після карантину. Один день раз на кілька місяців. Не відгул, а планування себе на найближчий час. Зупинитись, озирнутись навкруги, порефлексувати про власне життя, ставлення до роботи, про те, хто я в цьому житті. Ми так забігалися і так загналися кудись, що ми навіть не можемо точно відповісти на запитання: «Хто я є?». Не лише в громадському секторі чи Україні, а взагалі в світі.

Так, я відповім, ким є формально: ФОП Павленко, всі податки заплатила, молодець, сідай "п'ять". Проте ким я є для себе самої? Ми заганяємо себе настільки, що важко відповісти на найпростіші запитання. Такі зупинки є дуже корисними, щоб відсапатися та наводити різкість. Хоча вже зараз підсвідомість намагається вирватися за горизонт подій та пропланувати наші дії, проєкти: чи то на червень, чи то на липень.
Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.

Також читайте: