Ми розпитали дитячу психологиню Вануі Мартиросян про напружений стан дітей під час війни. Вона розповіла про симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та проблеми зі сном. А також підказала, як контактувати з дитиною, що пережила травматичний досвід.

— Як розпізнати в дитини симптоми ПТСР?

В першу чергу варто сказати, що не всі діти матимуть ПТСР. Це гарна новина.
Також слід зазначити, що ПТСР визначається неврологом або психіатром. Це те, що не слід діагностувати «на око». І важливо розуміти, що поки триває війна, ми не можемо судити про ПТСР. Усі українці досі перебувають у стресі — навіть ті, хто знаходиться на безпечних територіях.

На що слід звернути увагу в майбутньому? У першу чергу ПТСР — це присутність повторюваних спогадів про травматичну подію, неконтрольованих думок і жахаючих спогадів, які заважають дитині адаптуватися. Це також можуть бути ні з чим непов’язані емоційні зриви та емоційне напруження, причину яких батьки не можуть пояснити — вони не розуміють, чому дитина розплакалася або чому злякалася.

Тож варто ще раз окреслити симптоми ПТСР:
Перше — нав’язливі й повторювальні інтрузії. Вони можуть проявлятися протягом дня або в снах (дітям сняться уривки спогадів травматичних подій).

Друге — симптоми збудження: незрозумілі емоції, які не мають якогось чіткого тригеру (зміна настрою, надмірна дратівливість, емоційне збудження).
Сюди ж ми відносимо труднощі з концентрацією уваги, труднощі запам’ятовування. І, як наслідок емоційного напруження, може порушуватися сон.

Третє — уникання. Діти можуть уникати певних місць чи людей, які пов’язані з травматичною подією. Також вони уникають розмов про те, що сталося, і думок про це.

Додатково можуть спостерігатись зміни у сприйнятті себе і світу (наприклад, негативні уявлення про себе, про своє теперішня, майбутнє, власну самооцінку).

Якщо батьки помічають зміну звичайної поведінки дитини, описану вище, вони мають звернутися за допомогою.

— Як встановити контакт із дитиною, що пережила травматичний досвід?

Все залежить від того, який це був досвід. Але перед розмовою з дитиною обов’язково покажіть їй, що вона знаходиться в безпечному місці. Поясніть їй хто ви і які у вас наміри — скажіть, що ви хочете допомогти. Запропонуйте бесіду.

Якщо дитина погодиться, тримайте баланс між прагненням допомогти й повагою до почуттів, які виникли внаслідок пережитого досвіду.

Може статися так, що дитина не захоче розмовляти, і це теж нормально.
Зі свого досвіду можу сказати, що більшість дітей дуже охоче йдуть на контакт. Вони не проти поспівпрацювати, поговорити. Тому ініціюйте прийняття, безпеку, відкритість. Але уникайте фізичних дотиків без дозволу дитини.

— Що робити, якщо в дитини виникають проблеми зі сном?

Ми радимо батькам проаналізувати, які чинники можуть сприяти тому, що дитина не може заснути. Наприклад, у неї дуже активний чи насичений день. Або перед сном вона просить дати планшет, а потім не може заснути. Тобто батькам треба самостійно зробити загальний аналіз того, що заважає дитині спати.

Якщо батьки не можуть визначитися з причиною, ми рухаємося далі і пропонуємо організувати другу половину дня в спокійному темпі. Чим ближче до сну, тим менше в дитини має бути активних занять.

Тобто ми продумуємо не лише час, коли дитина йде спати, але й готуємося до сну. Ми радимо вводити такі ритуали: масаж із мамою або татом після ванни; обмазування кремчиком; читання улюбленої книжечки. Це спокійні, повторювані та рутинні процеси.

Дуже важливо, щоб це був однаковий час вкладання в ліжко. Чим більше передбачуваний режим, тим легше дитині перейти від стану збудження до заспокоєння, а згодом до сну.

Також раджу проаналізувати зовнішні фактори, які можуть відволікати від сну:

• освітлення — чи воно достатньо приглушене;
• постільна білизна (деякі діти реагують на матеріали, які здаються їм колючими, або не люблять холодну постіль);
• запах — чи не перенасичена кімната зайвими ароматами.

Важливо подбати про тіло дитини — чи готове воно до сну. Якщо раптом ви помічаєте, що дитина перед сном усе ще збуджена, або в неї напружені ніжки, варто зробити масаж. Якщо дитина старшого віку, можна навчити її релаксаційних або медитативних вправ.

— Як впоратися з тривожними думками?

Деяких дітей тривожні думки наздоганяють під вечір. У таких випадках ми допомагаємо їм, говорячи «давай покладемо цю думку в сейф і повернемося до неї зранку, коли ти матимеш сили, щоб її обдумати і впоратися з нею».

Можемо пояснити дитині, що бувають думки, які лякають нас. Ми відстежуємо й вивільнюємо їх. Для цього є спеціальна вправа — спочатку ми просимо дітей уявити, що нав’язлива думка написана на повітряній кульці, а потім вчимо відпускати кульки в небо.

Інколи буває, що діти перед сном хочуть трошки уваги від дорослого. І тоді буде доречно разом із дитиною повідпускати ці нав’язливі думки. Розказати один одному, як пройшов день і вголос планувати, що класного може статися завтра. Тоді стан дитини буде більш придатним до сну.

Але варто зазначити, що бувають проблеми зі сном, які пов’язані з роботою нервової системи. Тому важливо звернутися до невролога, щоб зрозуміти, чи потрібно дитині медикаментозне лікування.

Читати першу частину інтерв’ю.
Читати другу частину інтерв’ю.