Блог

Як вперше поїхати у Бакоту

Як вперше поїхати у Бакоту

Як поставити намет під зливою? Як забратись на вершину гори на візку? Як досягнути балансу між екстремальними пригодами та спокійним відпочинком? Та що допоможе у подорожі: технології чи знайомства? Своїм досвідом з першої поїздки у Карпати та Бакоту ділиться Дмитро Щебетюк.




Два місяці відпочинку та "катання за вітром" — такі плани були у мене на відпустку, але в результаті вдалось викроїти лише тиждень. Перші півтора тижні відпустки я працював ще більше та активніше, ніж до того. Інший час я витратив на епопею з купівлею-продажем машини. Тому за тиждень, який лишився, намагався відпочити максимально.

Я давно хотів потрапити на Синевир, склав маршрут, наніс точки, щоб більше охопити – завітати і у Бакоту, і на Черепашинецький кар'єр. У плануванні маршруту по Карпатах мне надихнули відео "ПроПоходи", коли дивився їх в ніч перед поїздкою вже було таке враження, що побував там.

Загалом, враження від поїздки не можливо відділити від вражень щодо нової машини.

Окрім функції 4х4 мені дуже допоміг адаптивний круїз контроль, завдяки якому машина підлаштовується під швидкість та дистанцію попередньої автівки. А також режим автоматичного слідкування за смугою, коли машина сама підрулює. Таким чином руки частіше залишаються вільними, і менше втомлюєшся

Черепашинецький кар'єр: сором, краса та натовпи


Добре, що я приїхав рано і людей ще було не багато. Біля кар'єру мене зустріли таблички "не купатися", оскільки кар'єр штучного походження, а відповідно глибокий і місцями радіоактивний. В одному місці побачив невеличку драбинку у воду, яка, можливо, дозволяє спуститись самостійно, але я нею не користувався.

Я припаркував машину недалеко від берега і пішов прогулятися, але щось заділо автівку — вона почала сигналити. Мені було дуже соромно, думав, що люди на пляжі зненавидять мене, якщо я зараз залізу купатись, а вона знову почне сигналити.

Людей ставало більше, і, відповідно, біля машини їх також більшало. Але все ж таки я ризикнув і вирішив скупатися. І це було правильним рішенням, оскільки найкращий круговий огляд на природу навколо саме з середини озера. Шкода тільки, що не вийшло сфотографувати усю ту красу звідти.

Після Черепашинців пригадав, що не обов'язково їхати аж так далеко в погоді за "вінницькими мальдівами", адже красиві кар'єри є і у Київській, і у Житомирській області.

Бакота: злива, новий лайфхак та "Одіссеєві" блукання


Якщо вводити в гуглі "Бакота", то карта видає з десяток локацій, і я не дуже зрозумів, чим вони різняться одна від одної та вибрав не той маршрут. Навігатор направив мене до якогось дитячого санаторію по жахливій дорозі. Мене хутко наздоганяли дощові хмари. Я приїхав і усвідомив, що це зовсім не те, що я очікував побачити. Бо планував зупинитись у місці з видовими краєвидами зверху пагорбів, а спустився аж до річки.


Ще й злива ніяк не вщухає, навколо болото, калюжі і ями. Нормального інтернету немає, зв'язок лайфсел не працював, добре, що я взяв про всяк випадок іншу картку. Подзвонив пізніше подрузі, яка водить екскурсії по Кам'янці-Подільському, вона пояснила як дістатися того видового місця, але так і не зрозуміла, куди мене занесло :)


В той вечір я зрозумів, що нікуди не поїду і довелось лишатись. Почав шукати місце для намету, вагався, де б це розкластись. Хотів, щоб з намету був хороший вид, але машину весь час зносило вбік силою тяжіння в дерево. Ішов дощ, не дуже великий, але я все-таки вирішив розкладатись, бо в машині спати не хотілось. Хоч я і брав спеціальні гірські товсті колеса для візку, але змінити їх під дощем не встигав, тому трохи груз у багнюці.


У підсумку я складав намет десь півтори години. У перший сітчастий каркас, поки я ставив тент, накапало кілька літрів води. Коли заліз, то витирав все рушником, але в одному місці, де найбільший кут нахилу я побачив, що рушник просто почав плавати у воді. В результатів підійшов до цього креативно і вимочив ту воду підгузком.


Загалом важко кружляти навколо намету, деякі колики та застібки потрібно встановлювати з двох боків одночасно. Тоді почав розуміти, що класно їхати з кимось. Не важливо чи це людина на візку, чи дитина, головне, що разом робити такі речі простіше. Плюс, поки я переносив речі до намету, всі руки стали брудні та і за раз багато одразу не перевезеш на колінах. Тим більше у намет потрібно скласти одразу все-все-все, що тобі може знадобитися. Щоб потім, коли вже заліз у намет не пересідати знову у візок назад.



 


Я собі уявляв, що от я розкладу намет, на пальнику, який мені позичили "ПроПоходи", запарю чаю, буду сидіти у теплі і насолоджуватись зливою та шикарним видом. Але поки я розклався, то вже було темно і нічого не видно. Ще й десь до 23:00 метрів за 500 від мене в машині врубили дискотеку "туць-туць-туць", а я так сподівався на тишу.

Зате зранку природа поділилась релаксом — було чутно птахів, які зачіпають намет і ходять поруч, риб, які скидаються у воді. Та й сам краєвид був чудовий.

Але я мав намір все-таки знайти те панорамне місце. Льотав по найближчому селі довго, питав у людей, заїхав у якесь поле. Зрозумів, що я вже сам себе не терплю. Не люблю коли інші "туплять", а коли я – то це ще гірше. Бо мені з собою жити, я не повинен так робити — вганяти сам себе у стресову ситуацію, бо не можеш знайти правильну дорогу. Але спокій було віднайдено, як і мою "Ітаку".

Як вперше поїхати у Карпати

Читайте продовження історії у наступній статті.


Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.


Сподобалась стаття – підтримай проєкт :)

Подорожі