Блог

Герої, які допомагають людям під час війни: директорка БФ «Восток-SOS» Юлія Красільникова

Повномасштабне та цинічне російське вторгнення назавжди змінило життя мільйонів українців. Люди втратили близьких, залишилися без дому та стали вимушеними переселенцями. На щастя, серед нас є герої, які щодня допомагають співвітчизникам. Завдяки ним ми віримо у єдність та прискорюємо перемогу України.

Сьогодні ми публікуємо профіль однієї з таких героїнь — виконавчої директорки благодійного фонду «Восток-SOS» Юлії Красільникової. Дякуємо, що ви надихаєте нас!

Ім‘я та прізвище
Юлія Красільникова

Місто
Я з Луганської області. До повномасштабного вторгнення жила в Києві, зараз перебуваю в
Ужгороді.

Професія до повномасштабного вторгнення?
Виконавча директорка благодійного фонду «Восток-SOS».
З 2014 року займалася темами, пов’язаними з війною, переселенцями, молоддю.

Чим захоплювалися?
Культурними проєктами — це для мене було важливо. Мені подобалося досліджувати Луганську область з точки зору історичних та туристичних локацій.

Де і як війна застала вас?
Вдома — у Києві. Прокинулася рано й почула перший вибух.
Я 8 років працюю в регіоні, де війна почалася не 24 лютого, і вже впізнаю цей звук. Тоді я подумала, що це не може бути правдою. Вибухи в столиці — таке неможливо в цивілізованому світі. До останнього не вірила, поки не відкрила новини.

Що робили в перші дні війни?
Я евакуювала родину й команду. Ми дочекалися колег із Сєвєродонецька й великим екіпажем вирушили на захід України. Вся дорога зайняла в нас 4 дні. Паралельно ми розбирали донати, щось купляли, щось знаходили — намагалися включитися в роботу, щоб допомагати людям.

Чим займаєтеся зараз?
У 2014 році «Восток-SOS» починав із кол-центру та гуманітарної допомоги. В останні роки ми переорієнтувалися. Почали створювати проєкти розвитку, працювали з освітою та активістами — вкладали свої сили в те, що мало довготривалий ефект.

А після повномасштабного вторгнення знову змінили фокус — повернулися до гуманітарного напрямку, він у нас найбільший. Зараз працюємо по всій Україні — приймаємо запити від громад, які розміщують переселенців. Від регіонів, які постраждали від війни. А також від тих, хто знаходиться в зоні активних бойових дій.

Зараз один із найголовніших напрямків це евакуація. Масова — для тих, хто має змогу самостійно дістатися до точки збору. А також адресна евакуація маломобільних людей — наш автобус приїжджає на конкретну адресу й забирає тих, хто погоджується залишити свою домівку.

У нас є команда, яка займається документуванням воєнних злочинів. Ми збираємо свідчення, робимо публікації та фіксуємо все, що наразі відбувається.

Також є мобільна соціально-психологічна бригада, яка їздить по малим містам та селищам. Вона допомагає вирішити проблеми, з якими стикаються переселенці. У складі мобільної групи є психолог, який надає профільні консультації. Юрист, що дає підказки з оформленням документів. Документатор воєнних злочинів. А також аніматор, який розважає дітей та допомагає їм адаптуватися до сучасних реалій.

Евакуація маломобільних груп населення — це доволі складна робота. З початку березня ми евакуювали понад 1250 людей.

Зараз у нас є два основних евакуаційних екіпажа — в кожному працює по 2-3 людини, які допомагають підняти людину та винести її з дому чи підвалу. Є також багато іноземних волонтерів, які приїжджають в Україну і пропонують свою допомогу — вони працюють спільно з нашими колегами з евакуації.

В евакуації маломобільних груп населення є дві великі проблеми. Перше — небажання людей виїжджати. Було багато випадків, коли екіпаж вирушав у зону обстрілів на адресну евакуацію, щоб забрати людину. А вона каже «заїдьте за мною завтра», або ж взагалі передумала їхати. І тоді весь логістичний план летить шкереберть. Деякі люди готові лишатися під обстрілами з маленькими дітьми та залишати біля себе маломобільних батьків. Але вони не мають змоги реагувати на те, що відбувається, і хоча б спускатися в підвал.

Друга проблема — розміщення евакуйованих маломобільних груп населення. На жаль, у цьому питанні держава бере на себе значно менше, ніж могла би. Ми постійно стикаємося з проблемами, коли самі знаходимо заклади, у яких є вільні місця, де могли б доглядати за такими людьми. Але все впирається в якусь бюрократію, і нам відмовляють. Кажуть «ці місця мають бути заброньовані для майбутньої державної евакуації», або придумують ще щось.

Це фактор, який може гальмувати та навіть повністю зупинити евакуацію. У якийсь момент ми просто не знатимемо, куди вивозити людей. І тоді не зможемо забирати їх із зон обстрілів.

Бажаючі евакуюватися із неокупованих районів Донецької області — вони є, за останній час у нас стало більше заявок. Наприклад, люди в Бахмуті сиділи там стільки, скільки могли. А потім ситуація погіршилася, обстрілів стало більше.

Мало хто виїжджає завчасно, усі починають їхати, коли прилітає в сусідній двір. Людям стає страшно. І тоді створюється така хвиля, коли ми не можемо вивезти всіх одночасно в один день.

Чому люди до останнього відмовляються евакуюватися — їм страшно, вони не знають, куди їхати.

У людей старшого віку є велика прив’язка до свого дому. Вони кажуть «раз прилетить, то прилетить — така доля». Проти цього дуже важко підбирати аргументи. Вони стільки місяців знаходяться під обстрілами і стільки всього пережили, що вже не можуть оцінювати ситуацію адекватно. Якщо ти весь цей час лишаєшся живим, значить можеш вижити в будь-яких умовах за будь-яких обставин — така в них ілюзія.

Мабуть, найскладніший випадок для нас — це коли є укриття, у якому люди перебувають так довго, що в них виникає ком’юніті. Вони знають один одного та допомагають один одному. І вони тримаються за це ком’юніті. Їм страшно виїжджати, тому що десь там не буде людей, які зможуть їх підтримати.

Бувають такі історії, коли в бомбосховищі є умовний лідер, який каже, що виїжджають тільки слабкі. Він фактично своїм авторитетним тиском забороняє людям їхати. З цим дуже важко боротися. Людина може зателефонувати й попросити, щоб її забрали. Після цього приїжджає бригада евакуаторів, а на місці людина вже не може говорити щиро. Каже, що це була якась помилка, і вона нікуди не поїде. Зрозуміло, що це ситуація психологічного терору, але що з цим робити — невідомо.

Особисто мені дуже важко зрозуміти батьків, які лишаються з дітьми під обстрілами — я вважаю, що це абсолютна безвідповідальність і злочин. Державі треба знаходити способи впливати на таких людей — тому що діти не обирали наражати своє життя на небезпеку.

Що ви будете робити далі?
Працювати. Роботи дуже багато. Зима близько — усі бояться холодів. Не зрозуміло, як буде з опаленням, навіть в умовно безпечних регіонах України. А що казати про зони бойових дій та зруйновані території. Тому ми у «Восток-SOS» думаємо, як встигнути до цього підготуватися, і переконати людей евакуюватися.

Особисто я теж розмірковую, де знаходитися далі — я не знаю, чи можна їхати з дитиною в Київ. Не впевнена, що хочу віддавати її в школу офлайн.

Чому ви допомагаєте іншим людям?
Тому що я сама вдруге переживаю досвід переселення. Я розумію, як важко в цій ситуації, як важливо не лишатися самому. Мені хочеться, щоб у людей, яким пощастило менше, була можливість вижити і продовжувати життя.

Колись, сподіваюся, повернуся у свій рідний регіон. Хочу побувати в батьківському домі.

Як вам можна допомогти?
Можна робити щось із «Восток-SOS». Зараз у нас дуже велика команда. У різних регіонах є справи й активності — інформація про це є на сторінках у соцмережах.
Завжди є потреба в донатах на евакуацію та на гуманітарну допомогу.

Підтримати благодійного фонду «Восток-SOS» можна за цими реквізитами:
Одержувач: Благодійна організація «Благодійний фонд «Восток-СОС»
Код ЄДРПОУ: 39764400
IBAN: UA893005280000026007455028483
Призначення платежу: Благодійний внесок
PayPal: info@vostok-sos.org
Fin.do: Здійснюйте переказ із карток Visa та Mastercard у будь-якій валюті ввівши номер картки:
UAH: 5168745030919036
EUR: 5168745021611964
USD: 5168745031323527

Сподобалась стаття?
Підтримайте нас, щоб таких матеріалів з'явилось ще більше.
Найменування отримувача: ГО ДОСТУПНО.ЮА
Код отримувача: 41769847
Рахунок отримувача: UA563052990000026009006701299
Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"

Або станьте нашим патроном.


Новини Люди Інтерв’ю