Блог

У нас тут немає "цих", то навіщо нам пандус?

А яке право ви маєте щось тут міряти? Де ваші документи? Ну немає у нас поручнів в туалеті, нічого, ми допоможемо. А у нас тут немає “інвалідів”, нащо нам пандус?

Вхід в туалет без сходинки є, вам треба вийти, ми відкриємо ворота, бо вони на замку… І кабінка для людей з інвалідністю є, тільки вона на ключ закрита, бо туди керівництво ходить…

Такі запитання та коментарі доводилось чути громадській активістці Анні Павлюк, яка допомагала нашій команді тестувати інклюзивність Житомира за проєктом Рейтинг доступності міст України “Тостер”.


“Найважчим викликом у перевірці для мене став психологічний аспект несприйняття від багатьох працівників, до локацій яких ми заходили. А також було важко фізично підлаштуватися під темп людини, яка не може швидко пересуватися (перша напарниця просто важко пересувається, другий напарник на візку). Ми обходили всю Михайлівську вулицю (пішохідна у центрі Житомира). Без сторонньої допомоги я не знаю, чи потрапила б хоч в один заклад, якби була на візку.

Я хочу, щоб місто було доступне для всіх категорій людей. Адже це основа для реалізації права на свободу пересування. Коли неважливо — це здорова людина на двох ногах, чи на візку або з милицями, чи мама з дитиною. Ти можеш потрапити в будь-яке публічне місце вільно і без перешкод”, — намагається донести житомирянам Анна.


 “Зміни можливі за умов толерантності у суспільстві, взаєморозуміння та емпатії. Основне ж, єднатися з іншими активістами та організаціями. А ще, коли відчуваєш це на особистому досвіді. У квітні 2019 року я доносила необхідність доступності до головного архітектора міста: просто дала йому візок і він віз його вулицями. Допоки не спробуєш — не зрозумієш”.

З Анною Павлюк спілкувалась Оксана Чумак.
Місто на доступність перевіряли за підтримки Європейського фонду за демократію.
Міста