Полтава, Запоріжжя,
Івано-Франківськ та інші.
(Не)інклюзивно.

Що зробила місцева влада за свою п'ятирічну каденцію в сфері доступності та інклюзії?
Після Києва та Львова ми представляємо
підбірку змін в інших містах.

Івано-Франківськ: транспорт і всі-всі-всі
Той факт, що місто знаходиться на рівнині значно полегшує життя всім: і владі, якій легше робити його зручним, і маломобільним групам населення, для яких не набудують зайвих бар'єрів у вигляді багаторівневих сходів.

За останні роки в місті повністю реконструювали близько 30 пішохідних переходів: зробили пониження на бордюрах, встановили тактильну плитку та звуковий супровід на світлофорах. Хоча з тактильною плиткою стався курйоз: після першої сильної зливи вона піднялась разом з водою. Проте це успішно виправили.
Перевірка Івано-Франківська для рейтингу доступності міст "Тостер" показала, що доступним там є 29,53% перехресть і переходів.
Встановили пандуси з поручнями до важливих об'єктів. Проте кут нахилу не завжди є нормативними: міська рада — 7 градусів, залізничний вокзал — 8, міська лікарня — 10. Водночас важливим питанням залишається доступність вбиралень. Ще не закріпилось остаточне розуміння: коли людина на візку веде активне життя, то їй теж потрібно задовольняти свої природні потреби, як і всім. А тому потрібні облаштовані вбиральні: без порогів, із широкими дверима, достатнім простором у кабінці та поручнями.

Міська влада розвиває муніципальний громадський транспорт. З'явилось багато низькопідлогових автобусів і тролейбусів, що значно полегшують пересування містом для маломобільних груп населення. Хоча ще залишається проблема культури водіїв: не всі ще звикли під'їжджати максимально близько до бордюру та опускати пандус, коли на зупинці бачиш людину на візку. До речі, також так вони мають діяти щодо людей з дитячими візочками. Проте досі доводиться нагадувати водіям про це, а часом вони навіть огризаються на такі зауваження. У ставленні до людей це якраз і один із найяскравіших моментів, де нам потрібно озиратися та брати приклад із країн на захід від нас. Із мого досвіду скажу, що там із водіями ніколи таких ситуацій не виникало.
Довідка "Тостера": 30,47%
громадського транспорту
у місті є низькопідлоговим.
Це найвищий показник серед міст, перевірених для рейтингу.
Полтава: п'ятирічку за два роки?
У питаннях доступності Полтава значно просунулася лише за останні два роки. З 2015 по 2018 роки міську владу мало цікавили наявність пандусів, інклюзивність транспорту та решта подібних аспектів. Цими питаннями зазвичай займалися небайдужі громадяни — волонтери, активісти.

Почати робити міський простір доступнішим владу, зокрема, змусило оновлення Державних будівельних норм. Так, з 2019 року в Полтаві почався активний ремонт тротуарів, який останнім часом перебували у вкрай поганому стані. Нові ремонти проводяться з урахуванням доступності. Так, на тротуарах у центральних частинах кладуть інклюзивну пласку, а також тактильну плитку, облаштовують пониження, хоча іноді не дотримуються правильного кута нахилу.

Так само норм дотримуються і зараз і при ремонті парків. Наприклад, їх враховували при облаштуванні скверу Матері і дитини (хоча траплялись недоліки у вигляді нестачі доріжок та завеликих щілин між плиткою).
Більшість фото тут і далі — Інтернет-видання "Полтавщина"
Окрім того, під час реконструкції проїжджої частини, місто вимагає облаштування велодоріжок. До того ж, у якості пілотного проекту, облаштували велозону біля Дендропарку — із правильними велопереїздами тощо.

Розвивати комунальний транспорт Полтаві також "допомогло" те, що приватні перевізники почали висувати недоречні вимоги щодо підвищення вартості проїзду та їхній жорсткий страйк. Влада зрозуміла, що відсутність власного автопарку робить її вразливою.

У 2016-2017 роках у Полтаві придбали 5 нових низькопідлогових тролейбусів "Богдан". Цього року КП "Полтаваелектроавтотранс" придбав ще 40 таких самих тролейбусів. 8 мільйонів євро кредиту на це надав ЄБРР. 10 одиниць транспорту вже пустили за маршрутами, ще 10 мають приїхати найближчим часом.
Втім, навіть коли Полтава отримає всю партію, це не замінить повністю автопарк "ПЕАТу". Комунальне підприємство використовує близько 70 машин, серед яких переважна більшість — ЮМЗ, високопідлоговий транспро тстарого зранку, що є незручним для маломобільних груп населення. Після заміни автопарку майже половина його все одно складатиметься зі старих тролейбусів.

Також за останній рік придбали 20 низькопідлогових автобусів для комунального перевізника. Ці машини пустили на околиці. Вимоги щодо наявності такого транспорту місто висуває і до приватних перевізників. Втім, у приватників його поки мінімальна кількість.

Більш лояльним і м'яким було впровадження нових правил оформлення місць для відпочинку у закладах. На початку 2020 року міська комісія з питань розміщення тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності виписала рекомендації для підприємців щодо умов облаштування літніх майданчиків кафе. Детальніше їх можна переглянути тут.

Основною ціллю став приємний зовнішній вигляд — без масивних конструкцій, однак побічним ефектом стала інклюзивність. Підприємців змусили відмовитися від постаментів, якими важко було скористатися людям з інвалідністю. Власники закладів тепер не отримують дозволу на облаштування літнього майданчика, якщо він не виглядає як виносні столики з парасольками і не має місця для вільного проходу пішоходів. Окрім того, підприємцям довелося подбати і про те, аби тротуарна плитка була більш рівною — інакше столи не стоять рівно. Це також зіграло на руку доступності.
Запоріжжя: змінити мислення
Фото — Плотина та 061
Запоріжжя — не є дуже дружнім містом до людей. Міська влада не розуміє: місто, зручне для маломобільних груп населення — зручне для всіх мешканців. Проте поки що немає розуміння цього.

Останнім часом в місті виникла певна мода на "роботу для людей з інвалідністю". Наприклад, останній фестиваль "Хортиця Freedom" мав окрему платформу, де люди на інвалідних візках могли дивитися концерти і слухати музику зручно. Інша справа, що сама локація має недоступні дороги, що таким людям не вдасться самотужки до неї дістатися. Тому ніби є певний тренд в турботі про маломобільні групи населення, але всі дії зазвичай поверхневі. Втім у нових проєктах міського простору передбачена інклюзивна інфраструктура.

Нещодавно влада облаштувала один із місцевих пляжів для людей на візках. Звучить добре, поки не вдаватися в деталі:
підйомник працює зі спеціальною людиною. Тому забудьте про самостійне користування. А цієї людини часто немає на місці. Ось такий підйом;
підйомник встановили чиновники, а тому й працювати він має за їхнім графіком з 9 до 18. Затримався на пляжі — готуйся там і ночувати;
підйомник є, але він не підключений. Просто немає політичної волі;
Додайте до цього непристосованість власне пляжу, вбиральні та кабінок на ньому, відсутність пандусу чи спеціального "візка", щоб потрапити до води. Що залишається людині на візку? Покататися на підйомнику вверх-вниз, головне встигнути до 18:00, та поїхати додому.

А груша всохла. Тобто підйомник демонтували вольовим рішенням міської влади після того, як на неї в соцмережах полетіли гради критики. Тому легше спиляти його. Немає підйомника — немає проблеми. Десь так все і відбувається в місті.
Коротко про інші міста:
У 2018-19 роках у Луцьку відбувалась реконструкція вулиць Винниченка та Соборності. Роботи виконали неякісно: з перепадами висоти, дірками на пішохідній зоні та ямами між бордюром і дорогою. Активісти постійно ловили будівельників на цих порушеннях і змушували виправляти. Проте вулиці таки зробили незручними. Невже досі потрібно стояти над кожним пониженням, щоб його зробили нормативним?
Останніми роками Чернігів значно просунувся в створенні доступної інфраструктури: велика кількість нормативних понижень і переходів, тактильна плитка, велоінфраструктура тощо. Не все ідеально, але напрямок вибрали вірний.

У Херсоні муніципальний громадський транспорт припиняє роботу о 20:00. Важко краще описати стан міста. Так було станом на осінь 2019. Херсоне, у вас щось змінилось за рік?

Вінниця — це одне з найдоступніших міст України. Значний прогрес відбувся завдяки вдалій співпраці влади та громадськості. Наприклад, у місті діє мапа звернень, що дозволяє кожному мешканцю зробити свій внесок у доступність міста: фотографуєш перехрестя, надсилаєш фото через додаток, комунальна служба опрацьовує запит і робить перехрестя зручним.
***
Чи рухаються наші міста до інклюзії? Деякі автономно — так, решта досить сумнівно. Чи влаштовують нас темпи цих змін? Здебільшого, ні. Що ми можемо зробити? Якщо немає бажання займатися цим самостійно, то прийти на місцеві вибори. Залишити слова осторонь, проаналізувати вчинки впродовж цієї каденції та поставити відмітку в відповідному полі. Вектор розвитку наших міст, містечок та об'єднано-територіальних громад залежить від кожного з нас. Скористайтесь шансом обрати його!

Дякуємо за допомогу в створенні матеріалу Христині Сировій-Ковалишин, Дарині Синицькій та Віктору Петровичу.
Матеріал створили за підтримки
Європейського фонду за демократію.

Також читайте: