Карантин=інвалідність
Fernanda Latronico: Pexels
Третій день карантину – всі домашні справи зроблені, серіали переглянуті, продукти закуплені і подкасти завантажені. Такі собі дорослі канікули.
Здавалося б – сиди вдома, відпочивай, перезавантажуйся.

Але сама неможливість фізичного пересування далі власного кварталу викликає тривожність. У нас забрали маленькі звичні радощі життя, спілкування, доступ до благ цівилізації.


А тепер уявіть, що цей стан заборон, бар'єрів, обмежень триває усе життя.
"Всі ви зараз відчуваєте майже те саме, що відчуває величезний процент людей з інвалідністю протягом всього свого життя… Вони не можуть пересуватися без сторонньої допомоги, не можуть виїхати з під'їзду, якщо немає ліфтів та пандусів в будинку, не можуть спуститися в метрополітен. Вони – в'язні обставин та непристосованої інфраструктури" – пише Валентина Сухар.
Якщо дивитися на Дмитра Щебетюка, то можна скласти хибне враження про людей з інвалідністю. Він частіше деінде, ніж вдома. Він такий не один. Уляна, Віталік, Юля, Юра, Павло, Валентина, Сергій. Список можна продовжувати. Ми дружимо з ними, спілкуємося, зустрічаємося на каву.

Ми дивимося на них і складаємо враження. Ніби так, що проблеми не існує. Адже їх можна зустріти на вулиці. Хай не щодня. Вони мають роботу, стосунки, навчаються. Хтось виходить раз на тиждень. А далі виникає питання. Прірва. Є ті, хто виходить раз на рік. Їх найбільше. Скільки? 80%? 85%? Більше? Ми не знаємо.
Із проголошенням карантину для цих людей нічого не змінилося. Залишаємося вдома ми, залишаються вони. Проте карантин закінчиться. Ми повернемося до звичного життя. Вони так само залишаться вдома.

"Вечный карантин - есть начало, но никто не знает, когда он закончится. это же про семьи, в которых растут дети со сложными нарушениями развития. это же про взрослых людей со сложной формой инвалидности, которые заперты либо в своем теле либо в четырех стенах. это же про меня и Матвея, когда у него ухудшается состояние здоровья или поведения, или и первое и второе", - вважає Олеся Яскевич.
Ми в силах це змінити. Лише разом.

У Середньовічній Європі буяла чума. То були часи застою та відчаю. Після чуми приходить Ренесанс, а після найтемнішої ночі – світанок. Можливо цей карантин – час переосмислення та нових сенсів для нашого суспільства, як ви вважаєте?
Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.
Сподобалась стаття - підтримай нас
Картка Приватбанку – 5168 7551 0974 8240 (оформлена на Дмитра Щебетюка);
Наш рахунок: Громадська організація "Доступно.ЮА", IBAN: UA563807750000026004056138125;
Також читайте: