Чи потрібно встановлювати спеціальні тактильні смуги в маленьких просторах?
Одним із ключових засобів забезпечення доступності для людей із глибокими порушеннями зору є використання спеціальних тактильних смуг (так звана тактильна плитка) і тактильних інформаційних покажчиків. Однак їхнє неправильне розміщення створює нові бар’єри для відвідувачів локації.
Консультант з питань безбар’єрного середовища Євгеній Свєт пояснює, чому тактильна плитка у тісних приміщеннях це «кошти, викинуті на вітер». А інколи — ще й ризик отримати травму.
Спеціальні тактильні смуги в невеликих приміщеннях
Є проблема виробників, які хочуть продавати, є проблема підрядників (виконавців), які не хочуть напрягатися, їм просто треба щось кудись поставити. І є проблема не дуже компетентних перевіряючих. Часто такі ситуації трапляються з пандусами, які роблять просто для галочки. Зараз з’явилася ще одна тенденція — всюди почали встановлювати таблички Брайля, інколи траплялися навіть таблички Брайля за склом. І те саме відбувається зі спеціальними тактильними смугами — переважна більшість тактильних плиток в українських приміщеннях не потрібна, це марно викинуті кошти.
Уявіть собі незрячу людину, яка самостійно пересувається відкритими просторами за допомогою білої тростини. Вона прокладає шлях до аптеки/оптики/магазину/кафе через вулично-дорожню мережу, через переходи тощо. І якщо людина без спеціальних тактильних смуг змогла зорієнтуватися у великому просторі, то у маленькому просторі їй буде набагато простіше.
Якщо це невеликі простори, то навігація у них зрозуміла інтуїтивно. Плюс є купа підказок — наприклад, каси чи розмови людей, які знаходяться поруч. До того ж, у маленьких приміщеннях працівники одразу ж ідентифікують відвідувачів (в ідеалі — в наявності має бути послуга фізичного супроводу клієнта).
Приклад: оновлений McDonald’s на Вокзальній тепер має цілу купу спеціальних тактильних смуг. Але у цьому закладі маленькі простори, і там скрізь стоять люди, тому в будь-якому разі тактильна плитка свої функції не виконує.
У ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення Зміна № 2 є така рекомендація:
«Не варто встановлювати спеціальну тактильну навігацію у банківських відділеннях, відділеннях поштового зв’язку, аптеках, оптиках, закладах дошкільної, загальної середньої освіти, закладах харчування тощо. В середині об’єктів громадського призначення, які мають інтуїтивні або компактні простори, або якщо в наявності забезпечена послуга фізичного супроводу клієнта».
Тобто є питання доцільності: тактильна плитка коштує немалі гроші, але функціонально вона не виконує свого призначення. І найголовніше, що треба розуміти — у будь-якому закритому просторі тактильна плитка потрібна незрячій людині тільки один раз. На другий раз людина вже буде орієнтуватися у цьому приміщенні й знатиме, куди їй йти.
Доречність спеціальних тактильних смуг в приміщеннях не заперечується, але потрібно розуміти функціональне призначення. Їх можна встановити, якщо є великий простір і є необхідність прокласти маршрут від точки А до точки В (визначити напрямок руху від вхідної групи до стійки реєстрації, ліфта чи іншого важливого об’єкта). Є також приклад Київського метрополітену, де по центру є одна направляюча тактильна смуга, яка веде через всю платформу. І є дві попереджувальні смуги по краях платформи, які вказують на те, що там небезпека. Якщо ж додати ще одну направляючу, утвориться шум — людина не знатиме, чи знаходиться вона ближче до правого краю або до лівого.
Повертаючись до будівель з невеликими просторами: найпростіша тактильна навігація там — це килим (за умови надійного закріплення), який виконує орієнтувальну функцію, або різні типи підлогового покриття. Найбільш класна тактильна смуга в приміщенні — це стіна. А коли я бачу спеціальну тактильну смугу по центру в коридорі шириною 2 м, то у мене просто опускаються руки.
Спеціальні тактильні смуги з поліуретану
Ще одна проблема — часто для спеціальних тактильних смуг використовують поліуретан, а цей матеріал погано кріпиться. Була така історія, що перед сходами поклали поліуретанову тактильну плитку, людина спіткнулася, полетіла вниз і зламала руку.
Тобто ці тактильні індикатори не експлуатуються необхідним чином, натомість вони відклеюються, відриваються. Виходить дуже хибна безбар’єрність, коли у маленькому приміщенні встановлюють спеціальні тактильні смуги, які не дуже допомагають незрячим, а от ризик отримати травму великий для всіх.
Приклад: більшість магазинів ROZETKA було обладнано спеціальними тактильними смугами з поліуретану.
Є ще один ризик — коли на поліуретан потрапляє волога, він стає слизьким. Відповідно, якщо на вхідній групі на тактильну плитку потрапляє сніг чи дощ, там утворюється ковзанка.
Що треба знати перед встановленням спеціальних тактильних смуг у приміщенні
- Мінімальна довжина променя тактильної смуги при примиканні смуг одна до одної повинна становити не менше ніж 1,2 м (це середня довжина тростини якою користується незряча людина).
- Також необхідно враховувати довжину одного кроку людини, яка пересувається простором. Тому два чи більше променів тактильних смуг довжиною менше ніж 1,2 м при примиканні один до одного можуть тактильно «не прочитатися» наконечником тростини.
- Якщо тактильні смуги прокладені паралельно одна до одної, то відстань між ними повинна бути не менше ніж 3,0 м. Якщо відстань від паралельно прокладених тактильних смуг менше ніж 3,0 м, то вони можуть створювати «тактильний шум».
- Якщо ж відстань між смугами становить 1 метр або менше, вони можуть сприйматися як суцільні, і тоді з’являється велика ймовірність дезорієнтування. Саме тому зі спеціальними тактильними смугами в приміщеннях є проблеми.
Фото, використані в матеріалі: Євгеній Свєт, Наталія Волик.
Читайте також: як коректно допомогти людям з порушеннями зору
Матеріал підготовлений в рамках проєкту «Доступні громади» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні U.S. Embassy Kyiv Ukraine.