Дитяча психологиня Вануі Мартиросян розповіла нам про те, як повернути режим для дітей з аутизмом, який збився через війну. Вона звернула увагу на візуальний розклад, картку «повітряної тривоги» та альтернативне вираження емоцій.

— Коли почалося повномасштабне вторгнення, які зміни ви побачили в дітях з аутизмом?

Зазвичай діти з аутизмом більш чутливі до будь-яких змін. Вони мають труднощі зі зміною місця проживання, зміною стандартного розкладу дня та появою великої кількості непередбачуваних подій.

Ми спостерігаємо, що в таких дітей з’являється протестна поведінка. Це їхній спосіб впоратися із тим, що зараз відбувається. Батьки мають розуміти, що це нормально.
Також діти демонструють повторювані нав’язливі сенсорні інтереси (збільшується частота потреб у тілесному контакті, або навпаки — уникання тілесного контакту). Може відбуватися регрес у когнітивних навичках — з пам’яттю, з мисленням і тд.

— Які рекомендації ви давали для батьків — як адаптуватися до нових реалій?

Перше — дорослим треба стабілізуватися (тут допоможуть дихальні вправи й фізичні розрядки). Батькам важливо пам’ятати, що саме дорослий демонструє дитині впевненість, спокій та безпеку.

Друга важлива порада — повернення до режиму дня. Для дітей з аутизмом дуже важливо враховувати наявність візуального розкладу. Дитина буквально має бачити, що її очікує сьогодні, у якій послідовності будуть відбуватися події.

У візуальному розкладі сімей, які перебувають на території України, може з’явитися картка «повітряна тривога» чи «сирена» — її треба використовувати відповідно до ситуації.

У дитини обов’язково має бути свій рюкзачок з улюбленими іграшками. Або іграшками, які можуть дати сенсорне заспокоєння (наприклад, важкі мішечки). Цей рюкзак завжди поруч, і коли лунає повітряна тривога, ви з дитиною берете його й переходите в безпечне місце.

Тобто дитина заздалегідь знатиме алгоритм дій, у якому є картка «повітряна тривога» й рюкзак з «антистресами».

Якщо попереду далека дорога, дитині з аутизмом важливо знати, чим вона буде себе займати. Тому батьки збирають ще й рюкзачок «зайнятості» — туди кладуть улюблені речі (лего, книжки і тд).

Третє — звернути увагу на саморегуляцію. Це залежить від того, що уміла дитина до війни — ми або повертаємо ці навички, або ускладнюємо й додаємо щось нове.

Стандартні рекомендації по саморегуляції це дихальні вправи — треба навчити дитину робити глибокі вдихи й повільні видихи.

Також важливі фізичні вправи — це можуть бути присідання, відтискання від стінки, вправи з обважнювачами (або просто з чимось важкими, наприклад, пляшечками з водою). Також це може бути масаж чи розтяжка. Інколи дітям легше робити це разом із дорослими, тож в залежності від рівня дитини та її віку ми або робимо все разом з нею, або робимо замість неї. 

Дітям з аутизмом важливо мати план заспокоєння — речей які вони роблять для саморозрядки. Добре, якщо він унормований або заздалегідь прописаний чи візуально підкріплений. І тоді ми будемо нагадувати «зараз у нас одна вправа на дихання і вправа на присідання».

— Що робити, якщо в дитини з’являється агресивна поведінка?

Якщо ми говоримо про наростання агресивної поведінки, маємо подбати про альтернативне вираження емоцій та напруги.

Наприклад, «битися не можна, але ти можеш сильно стисткати подушку», «кусатися не можна, але ти можеш гризти тверде яблуко або моркву», «царапатися не можна, але ти можеш порвати папір, щоб виразити свою злість».

Тобто ми не блокуємо емоції дітей, але демонструємо конструктивний спосіб вираження емоцій.

— Що робити з навчанням?

По можливості треба повертатися до базових корекційних занять, щоб не втрачати навички. Зараз багато викладачів працюють онлайн, якщо цей варіант недоступний, можна спробувати самостійно відтворювати вдома ті навички, які ви сформували з дитиною.
І варто пам’ятати, що темп розвитку зараз може бути іншим. Дитині знадобиться трошки більше часу, щоб чогось навчитися. Але з появою стабільного розкладу та безпечного місця діти повертаються до адаптивного стану.