БЛОГ

«Вплив війни на дітей» – інтерв’ю з дитячою психологинею (частина 1)

Після початку повномасштабного вторгнення в дітей збився звичний режим, дехто втратив відчуття безпеки та заговорив про нові страхи. Ми провели розмову з дитячою психологинею Вануі Мартиросян щоб дізнатися, як правильно взаємодіяти з дітьми під час війни й допомогти їм впоратися зі стресом.

— Як змінилася робота дитячих психологів після 24 лютого? Які рекомендації ви найчастіше давали батькам?

Після 24 лютого основним вектором роботи стало кризове консультування.
Здебільшого ми першочергово стабілізуємо батьків, або опікунів. Тому що діти дуже пов’язані зі станом дорослих, які знаходяться поряд із ними.

Важливо нагадати батькам, що їм необхідно повернутися до режиму дня — до структурованого повторюваного порядку дій. Варто ввести хоча б мінімальну фізичну активність діткам. І, якщо це школярі, потрошку повертатися до розумової діяльності.

Тобто відтворити рутину та режим, які були до 24 лютого. Це така стандартна рекомендація. Більшість із випадків ставали не такими критичними після того, як батьки налагодили режим і змогли структурувати день.

— Чи всі можуть впоратися з результатами стресу?

Деякі діти змогли самостійно впоратися із наслідками стресу після того, як потрапили в безпечне середовище.
Деякі мають наслідки невротичних реакцій. У підлітків бувають нав’язливі повторювані думки. У маленьких дітей спостерігають порушення сну та харчування. У таких випадках важливо допомагати дитині впоратися із напруженням або тривогою.

Якщо казати про дітей до 4 років, то напруженість і тривожність спостерігається в тілесних проявах — наприклад, у тонусі м’язів. Ми нагадуємо батькам, як допомогти дітям — радимо робити зарядку, у якій є розтяжки; дихальні вправи чи масаж, який допомагає тілу розслабитися і впоратися із напругою.

— Як допомогти дитині, якщо вона заходиться в безпечному місці, але говорить про страх, тривожність?

Страхи бувають дуже різні. Тому треба розуміти, що конкретно турбує дитину.
Інколи буває так, що діти кажуть «ми вже ніколи не будемо щасливі» або «ми всі помремо прямо зараз». Тоді треба працювати над декатастрофізацією — тобто ми аналізуємо, які реальні факти є в підтримку цієї думки, які є об’єктивні факти проти. І через такий когнітивний аналіз допомагаємо дитині.

Якщо страхи в малючків, то тут також є певний план дій. Ми говоримо з ними про страх, намагаємося зробити його смішним. Це добре виходить, якщо дитина боїться якихось зомбі або монстрів. 

Тобто пробуємо віднайти в дитині силу й ресурс, щоб впоратися з цим страхом. Й обов’язково проводимо консультативні роботи з батьками — дитина має отримати підтримку та особисте безпечне місце. Наприклад, якийсь куточок або ліжко, яке буде чимось обклеєно або створено так, як дитина того бажає.

— Чому це уявне безпечне місце настільки важливе?

Зараз дуже багато діток живуть не в себе вдома, через це вони втратили відчуття безпеки. Тут теж можуть виринати страхи. Навіть у тих будинках, які знаходяться за межами України. Оскільки це не їх територія, діти втратили відчуття дому.

І тому ми інколи підказуємо батькам, як можна облаштувати нове місце, де вони мешкають зараз. Щоб допомогти дитині відчути себе в безпеці.
Деяким діткам ми робимо спеціальні талісмани, які додають їм силу впоратися з чимось страшним.

Інколи ми шукаємо опору в комусь із дорослих. Наприклад, кажемо «ти знаєш, твоя мама дуже сильна і смілива, вона точно не дозволить жодним монстрам пробратися у твою кімнату».

Читайте другу та третю частину інтерв’ю. 

Сподобалась стаття? Підтримайте нас, щоб таких матеріалів з’явилось ще більше.

Найменування отримувача: ГО ДОСТУПНО.ЮА
Код отримувача: 41769847
Рахунок отримувача: UA373052990000026009046710358
Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

💚 Наша сторінка на Buy Me a Coffee.

💚 Або станьте нашим патроном.

Scroll to Top