Що робити, якщо аптека недоступна?

Якщо аптечний заклад не забезпечив архітектурну доступність (чи зробив це неналежним чином), варто звертатися безпосередньо до аптеки чи до Держлікслужби, посилаючись на порушення законодавства. А саме:

• ДБН В.2.2-40:2018

Державні будівельні норми України

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Вимоги цих норм є обов’язковими для виконання усіма юридичними та фізичними особами на території України, окрім будівництва індивідуальних житлових будинків.

4.2 Доступність для МГН повинна забезпечуватися:

 – фізичною можливістю і зручністю потрапляння та пересування об’єктом, прилеглою територією, отриманням послуг;

– фізичною безпекою при потраплянні на об’єкт та пересуванні в ньому, прилеглою територією,отриманням послуг;

– можливістю вільного отримання інформації про об’єкт та послуги, що надаються; вільної навігації (орієнтування) по об’єкту та прилеглою територією.

• Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

• Конвенція про права людей з інвалідністю

{Конвенцію ратифіковано Законом № 1767-VI від 16.12.2009}

Дата підписання: 13.12.2006
Дата ратифікації: 16.12.2009
Дата набрання чинності для України: 06.03.2010

Стаття 5

Рівність і недискримінація

1. Держави-учасниці визнають, що всі особи є рівними перед законом і за ним та мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації.
2. Держави-учасниці забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності й гарантують особам з інвалідністю рівний та ефективний правовий захист від дискримінації на будь-якому ґрунті.

Стаття 9

Доступність

1. Щоб надати особам з інвалідністю можливість вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв’язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах. Ці заходи, які включають виявлення й усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають доступності, повинні поширюватися, зокрема:
2. a) на будинки, дороги, транспорт й інші внутрішні та зовнішні об’єкти, зокрема школи, житлові будинки, медичні установи та робочі місця;
3. b) на інформаційні, комунікаційні та інші служби, зокрема електронні служби та екстрені служби.
4. Держави-учасниці вживають також належних заходів для того, щоб:
5. a) розробляти мінімальні стандарти й керівні орієнтири, що передбачають доступність об’єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, уводити їх у дію та стежити за їх дотриманням;
6. b) забезпечувати, щоб приватні підприємства, які пропонують об’єкти й послуги, відкриті або такі, що надаються населенню, ураховували всі аспекти доступності для осіб з інвалідністю;

Стаття 25

Здоров’я

Держави-учасниці визнають, що особи з інвалідністю мають право на найбільш досяжний рівень здоров’я без дискримінації за ознакою інвалідності. Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення доступу осіб з інвалідністю до послуг у сфері охорони здоров’я, які враховують ґендерну специфіку, у тому числі до реабілітації за станом здоров’я.

• Закон України «Про захист прав споживачів»

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Стаття 17. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування

1. За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
2. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов’язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов’язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати можливість здійснення ним безготівкових розрахунків, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов’язаний забезпечити таку можливість.

{Частина друга статті 17 в редакції Законів № 5284-VI від 18.09.2012, № 1591-IX від 30.06.2021 – вводиться в дію з 01.08.2022}

3. Продавець (виконавець) зобов’язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.